06.01.2013

поствиверження

... депресія, гедонізм життів, за якими я в черговий раз стала підглядати, бездіяльність, що робить людей рослинами, цукерки і чай, які я знову відчуваю своїми смаковими рецепторами.

Шматочки шоколаду розкидані по столі: хай залишаться для натхнення. Багато непотрібностей і запах свіжих простирадл, різний мікроклімат кімнат і життя поза життям. Новорічна потреба змінити хоча б щось... Не виходе.

Розмови обгорток про те, чого не може бути і що буде. Клята відцентралізація від реального.

Пісні пахнуть людьми, подіями, порами року і настроями... Треба періодично позбуватися пісень, замінюючи їх новими поглиначами.

Ненаситна перфекціоністка шукає чергову жертву своїх везувіїв.

Врятувати зможе лише неадекватна естетика, ну для прикладу роботи норвежки Сольвейг Selj:  
Час вигадувати нові символи, чи як? Хто виграє: той, хто живе метафорами і творчим дадаїзмом чи той, хто живе життям?

На цьому острові так тихо, що хочеться співати голосніше можливостей.

На цьому континенті так постійно, що хочеться на інший.

На цьому небі так невластиво, що хочеться на землю.

Мама має рацію завжди, тільки вона в неї іграшкова, а я в такі не бавлюсь.

Шукаю справжніх, а в продажі тільки такі, які є в моєї мами.

І так весь вік ми заплутуємось в наших раціях.

З нового рядка.

З ного року.

Чомусь вища освіта примушує нехтувати всіма нормами.

Що то є?

То просто від зміни міжкімнатного клімату й ізоляції від діяльнісного життя. Психоделіка вільного часу і постноворічний синдром...

У царя Соломона був перстень, на якому було написано "Все минає", тому Соломон ніколи не сумував. Усе минає... І це мине. У нього просто немає вибору не минути...

Колись я поїду в Амстердам.

 03.01.2013

Новорічний безкоштовний трамвай, а в його запотілих вікнах картинки новорічних приватних казок: щасливі люди, кольорові ялинки, снігові скульптури, вогні, будиночки резиденції Діда Мороза, вічно сяючі зорі... Трамвай скрипить, люди червонощокі, я в таємній задумі... Мені легко і водночас сумно...Нарешті прийшло усвідомлення, але стало якось так сумно... Вирішилося одне питання, але до сліз загострилося інше.

Чому деякі люди не вміють бути собою серед інших? Вони відкриваються тільки вночі, коли ніхто не чує і не бачить, а наступного дня все стає на свої місця.

І після цього всього хай мені хтось скаже, що жінок зрозуміти не можна. А чоловіків можна???

Ще кілька днів і це свіже враження-подив-полегшення-біль-загадка стане законсервованою згадкою однієї зимової ночі. Швидше б!

 01.01.2013

Дякую Новому року, що він допоміг нарешті розставити всі крапки над "і".

А тобі дякую за теплі й сильні обійми в ранковому напівсні...

З Новим роком!

31.12.2012

Привітання

Новий рік! Скільки в цьому словосполученні надії і очікувань! Навіть найскептичніші люди десь в озерах своїх душ чекають від Нового року чогось хорошого. Адже як би воно не було, а майбутнє завжди береже для нас солодкий шматок неочікуваного щастя. Тому навіть якщо у вас і немає новорічного настрою, прибраної ялинки, злагоди в родині чи снігу за вікном, все одно з посмішкою зустрічайте цей рік, тому що він прагне від вас віри. Лише вона може перевернути ваш світ з ніг на голову і подарувати вам бажаний приз.

Від себе хочу побажати усім багато здоров'я і сили для натхненних звершень. Нехай 2013 року ви станете багатими на нові ідеї, країни, подорожі, книги і перемоги. Якщо у ваших родинах не вистачає розуміння і гармонії, нехай вони в прийдешньому році нарешті з'являться. Хай 2013 рік стане щедрим на нових людей, які зможуть зробити вас щасливими або відкрити вам щось нове. Пам'ятайте, будь-яка людина, яка приходить у наше життя є невипадковим даром. Не ігноруйте його! Якщо ви невпевнені в своїх силах, бажаю, щоб в новому році ви знайшли себе, своє покликання і затишок в роботі, досвід і здатність вміти виходити переможцем у будь-якій ситуації, якщо самотні - велике і пристрасне кохання, якщо спустошені - натхнення рухатись далі. Нехай 2013 стане роком ваших здійснених бажань і досягнень.

Успіхів, солодких цілунків, теплих обіймів, щирих посмішок, побільше тактильностей, добра, світла, новинок і цікавих пригод, неба і сонця, моря і островів, дитинного і чистого, справжнього і дикого, вірного і цінного.

Рада була бути з вами увесь цей довгий рік! Зустрінемось вже в наступному через добу!

Гарно зустріти його! Пам'ятайте, в цей день відбуваються дива!

Ваша Олімпія

 29.12.2012

Підсумок 2012

Що ж, цей безперечно важливий для мене рік закінчується, залишаючи по собі багато згадок, діалогів, нотатків, незабутніх вражень. Ніколи не займалася підсумовуванням, бо, мабуть, не було що підсумовувати, а от зараз вирішила узагальнити особисто для себе все те, що сталося в цьому році. Отож, почнемо...

Досягнення: позбулася «ефекту мушлі», вона стала пережитим етапом, натомість я зрозуміла, що просто є люди, перед якими ти не відкриваєшся, бо вони "не твої" люди, от і все. І зрештою, я ж не долар, щоб усім подобатись.

Майже два місяці я була вожатою дитячого табору і грала роль ділової виховательки, хоча мало в мене це виходило, але тим не менше до мене зверталися на ви і, мабуть, таки трохи поважали.

Я записалася в англійську школу, і тепер мій куценький запас слів трохи розширився.

Навчилася робити модульне орігамі.

Участь в Дні Європи:)

Усвідомлення року: можна навчитися все, якщо дуже захотіти;

молодість надто коротка, не треба просижувати її над навчанням, все в міру.

Яскраві згадки: наші непередбачувані "жесті"; дні, проведені в "Маяку", вересень*.

Люди: рік приніс багато знайомств і людей, деякі з них стали по-особливому цінними, деякі показали щось нове в мені і в моєму світі, а старі знайомі і друзі відкрилися з нового боку.

Куітка і Маріна, дякую, що ви своїм шаленством зводите до мінімума мій антагонізм.

Нона, ти чорна діра, в якій стільки всього нерозгаданого, хочу, щоб ти в наступному році зрозуміла, що людям все таки варто довіряти. Довіра рятує нас.

Мішка, дякую, що ти переконав мене в тому, що все таки не вимерли повністю виховані чоловіки. Рада, що ми познайомилися! Пуська-пуська*

Поліглот, так гарно, що десь на іншому кінці Європи є такий же естет-дивак, як я!

Тарас Павлович, ви крутий! Дякую за чудові пари!

Транспорт року: колихаючий і скрипучий трамвайко.

Їжа: Рисункина жарина картопля, сушііі*

Фрази і слова: хтивий, "це неестетично", "кххх", "ну, дівчааата!"

Напій року: чай із меліси в пластикових стаканчиках, чай із ромашки, м'яти, ехінацеї, липи в теплій чашці, де живе літо...

глінтвейн...

Книги: цього року я прочила близько 42 книг, не рахуючи тих, які я недочитала або читала повторно та скорочено...

Виділю серед них звичайно ж "Волхв", "Жінка французького лейтенанта" Фаулза, "Місто" Підмогильного, "Сто років самотності" Маркеса, "О дивний новий світ" Хакслі, "Сага про Форсайтів" Голсуорсі, "Повелитель мух" Голдінга, "Диво" Загребельного.

Автор року: Джон Фаулз - письменник, який шокукує, дивує, соромить, надихає, вражає. Наступного року треба ще розширити про нього свої знання.

Естетичні враження: зустріч з Ю. Андруховичем, фестиваль органної музики, посиденьки в львівській кав'ярні з Юлею, нічне море.

Музичні гурти, співаки: Один в каное, Марія Чайковська, Сергій Бабкін, Бумбокс, ZaZ, Антитіла, Джейсон Мраз та інші...

Місця року: Терамара, балкон 2/4, ізольдин космос, гойдалка.

Відчайдушні, авантюрні вчинки: театральна студія, побачення з "маньяком" і все, що відбувалося в "Маяку".

Дивні враження: від фестивалю "Підкова пегаса" - багато чого приніс мені цей фестиваль.

Шанс року: охохо...було... і шанс потрапити на роботу в модний журнал, і шанс стати переможцем в конкурсах, але не склалося, як то кажуть...

Загалом рік видався багатим в усіх планах: розваги, емоції, нові відчуття, сміливі кроки, доторки і цікаві розмови з цікавими особистостями. Я стала іншою трохи, і в цьому весь кайф!

Цілі на наступний рік:

Дейв Беррі сказав, що не треба боятися того, чого не вмієте: "пам'ятайте, ковчег збудував любитель, професіонали збудували "Титанік". Тому в цьому році я хочу спробувати щось новеньке, щоб допомогло мені знайти себе.

Нехай же 2013 рік буде ще продуктивнішим і яскравішим. З наступаючим вас!

18.12.2012

Отак

Сижу, обкладена книжками, паперами, курсовими, дипломними, шарфами, шапками, рукавицями, пластиковими стаканчиками, руками, тілами, відстаннями, зимами, піснями і всім тільки, що може існувати в цьому холодному світі.... З рук все валиться... Стиснена вузькими рамками... Біжу... В руках розлітається чорнобілість літер... Мороз в обличчя: ховаю щоки... Під снігом лід... Під теплим одягом - я, холодна. Сняться списки літератур, герої творів, тільки не люди... Живу в абзацах кимось створених книг. Тісно, нудно. В'язкі довгі дні. Голодні дні... Немає часу їсти.. Лише кава і чай в пластикових стаканчиках. І холодне повітря, і стомлені обличчя людей...

12.12.2012

Магічний день

Продовжуємо жити в снігових заметах, байдужо закутавшись шарфо-шапко-рукавицями, гріючи вранці й у час полуденного релаксу руки трав'яним чаєм. Розуміємо, що ідеали - ті ж люди, яких ми просто не розгледіли потужно під лупу прискіпливості.

Розглядайте або сприймайте незнайомих людей не так грандіозно, бо потім вас чекає таке ж грандіозне розчарування.

12.12.12 - задумайтесь! Це останній шанс бути сучасником такої надзвичайно магічної дати.

Якщо у когось також день не склався, пропоную компенсувати його чудовим піксарівським мультиком, який подарує вам дивовижні враження і посмішку.

Диво - це все те, що в нас самих! Живіть ним!

10.12.2012

Купа

Як сказав мій любімий Оскар Уальд, "потрібно залежати тільки від самого себе. Люди вільні, і прив'язаність - це безглуздість, потреба болі"... Чомусь мені здається, що багато з нас приміряють на собі мазахізм...

Я знаю, що інколи моя ізоляція від чужих-рідних проблем  - це неправильний хід, але не маю сили пропускати це крізь себе. Підтримка, підтримка... Навіщо? Куди воно все рухається? Чи, може, це чергова кульмінація. Переживемо.

Багато обіцяю... Запихаю себе в рамки... А потім розумію, що неформат. Але ж я не якесь фото, щоб поміщатися в пусто-порожні рамки. Я звичайна, неідеальна людинка, яка звикла ховатися за гарними метафорами.

Растаманська шапка з бумбоном, діалоги, сни, які повторюються по кілька разів, непроглядні сніги, мокрі ніжки, падаюче небо. Але чомусь мені подобається ця гіперсніжність і мокрі зірки у волоссі.

Я несерйозна! І так не хочу грати в ці дорослі ігри, коли всі навколо корчать з себе стриманих і розумних. Бути розумною - це така ж обмеженість, як і у випадку з тупістю, але навпаки. Балансувати треба.

І жити треба... Яскраво жити!

Ну, для прикладу зробити кілька контактних імпровізацій зі стіною... Кххх:Р

Дивлюся я на пані Ц. і думаю: як же на таку не перетворитись...

Ми вирішили святкувати кінець світу. Це такий гарний привід зібратися і знову щось зморозити, типу звукового апарату з банок, який заломлює звук чи насолодливо відчувати невагомість у кількасекундному підніманні ліфта.

Якийсь стан борсання в снігах - але не тих, що на вулиці, а борсання в своїх приватних снігах сумнівів, ідей...