Просто

А коли північний вітер зникає, настає та ж звична нестерпність.

Я не знаю, що зробить зі мною це пекло, в якому живу. Не знаю, до чого це все іде. Не знаю, що буде далі. Скільки разів я намагалася щось змінити, але не виходить. Мені б трішки життєвої мудрості, зовсім трішки, думаю, з нею у мене б вийшло. Ніде нема підтримки. Розумієте? Таке враження, що я зовсім одна в цьому світі.

Бути осторонь? - Не можу.

Я не витримую цих слів. Так боляче їх слухати, особливо з уст найріднішої людини.

Усе ж так просто в цьому житті: просто жити і пробачати! Так просто...