Звуки, як вермішель, сплітаються у решітку несмачного шуму. Виделкою сприйняття проштрикую білу плоть і...поїдаю. Ротовій порожнині стає задушно від ніякого з точки зору гурманіки харча. Давлюся звуками. Дроздофіли на своїх немічних крилах виношують пил, випорожнений моїми думками. Їсти максимум, спати максимум, думати мінімум - пусті ненажери; їсти максимум, спати максимум, думати максимум - щасливці; їсти мінімум, спати мінімум, думати максимум - я.
І немає в світі нічого правильного, бо правильне - це лише рівний кут неправильних фігур дійсності. Краще бути релятивістом і поклонятися відносності: спокій відносно руху, гріх відносно подвигу, душ відносно грози. Незрозумілі словосполуки життєвих перепетій, незрозумілі люди і їх вчинки..Хочу гранатовий сік.. Чому інколи не вистачає слів при експресивній пунктуації?
Немає коментарів:
Дописати коментар