У клітці

Молоко і шоколад - це як ранок і цивілізація. Молоко-ранок поглинається терпкістю шоколаду цивілізації, залишаючи все ж по собі оскому жирної свіжості. А взагалі-то в урбанії ранків не буває. Я просто не можу розгледіти на вулиці ранок. Він є у квартирі, у молекулах заварного чаю чи пакетикової кави, він у заспаних простирадлах, навіть у надокучливих кроках Нони, а на двОрі чомусь нема. Я зажди розглядала його в каналізаційному люці, що кровоточить підземними парами, в чорних окулярах дядічок, які стовбичаться біля банку і нічного клубу, я намагалася знайти його на дитячих гойдалках. Все дарма! Справжній ранок вдома, свіжий, тихий, рум'яний. Тре тільки себе примусити встати, щоб побачити його...

автор Moonyk, в'єтнамська художниця

На цьому тижні зрозуміла, що обрана мною професія - туфта, ну, частково. У мене багатогранна спеціалізація - етнограф, педагог і філолог. Філологія - святиня святих: мова - це те, що я вчу і буду вчити ціле своє життя, не стомлюючись ( ну не рахуючи всяких там давньоруських граматик, в яких я не дуже шарю), література - ааа! ще більший кайф, а особливо зарубіжних авторів і теорії різні. А от педагогіка і етнорафія..ммм.. Ну, який з мене педагог? Я ж перелякана істота, яка має погане зв'язне мовлення і боязнь аудиторії. Щоб бути вчителем, треба відчувати свою вищість над школярами, а я не хочу бути за них вищою. А коли не бути на висоті, тоді вони не будуть тебе поважати. Отак. А етнографія -  це одне збирання фольклору і вивчення різних занудних штук. Ех! Не радісне заняття для моєї неадекватної натури.

У вільний час читаю "Жерміналь" Золя. Є книги нецікаві, але тягнуть і не дають про себе забути. От "Жерміналь" одна із них. Планую після прочитання обов'язково придбати якісь поезії, наприклад, Бодлера чи Рембо, щось із символістів.

Сумую за Куіточкою. Є Маріна - весела комашечка, яка звичайні речі словесно розмальовує, перекручує і трансформує, що тоді сміх не має меж. Хороша буба. Але КУІТОЧКА - це таке, чого не можна замінити, це спільні думки, смаки, погляди, спільні емоції, "трамвайки" і "вікошки", це вечори і світання, кава і вино, це псіхи і сміхи... Хай там як, але ми поїдемо до Золотих воріт і ще багато куди, слова вже зматеріалізувалися=***

.....П'ю чай із трав, дивлюся на розм'яклі билинки, хочу знайти в них ранок, щоб не вставати завтра рано.....