Зима. Чотири убогі літери, чотири закарлючки... Всередині багато емоцій, але не можу ними ділитися, бо вони мені самій бридкі. Таке щось незрозуміле... Я ненавиджу себе за те, що не можу хоч трішки наблизитися до ідеалу. Але, по суті, ідеал - це лише фантазії й водночас фобії закомплексованих правилами осіб. Не накручуй себе, не вимріюй замріяних висот : усі грандіозні речі - це виключно імпровіз!.. Тиждень виявився напруженим: постановка казки, хвости незакінчених справ... Було неочікувано, коли сказали, що моя казка, інсценізована нами, посіла перше місце. Було приємно. Можна сказати, внутрішнє самоствердження. Продовжую чекати на весну, може, сонячні зайці провесні виб'ють з мене сміття, що вештається в голові. Може, це вже звичка копирсатися в собі? Просто - складно...Хочу в ліс збирати підсніжники, кричати знесилено, щоб почути ехооооооооо... Хо-хо...Зима...брудний сніг...холодні руки... нещирість витає - банально...
Немає коментарів:
Дописати коментар