Кожен день вимагає від тебе якихось слів. Він витягує із твоєї голови слова по клаптиках і змушує сформулювати характеристику прожитого... Ну ось, власне, що зібралося у мене:
Немає ні добрих, ні злих людей, є люди, які сприйнятні або несприйнятні для тої чи іншої людини.
Посмішок не буває... Це лише скорочення мімічних м'язів. Щастя не буває... Це лише випадково здійснені мрії. Людей не буває...Вони лише тіні високих ідей.
Час розчиняє нас, як кава цукор, різниця лише у тому, що ефект нашого розчинення не такий вже й солодкий...
Незрозумілим бути легше, ніж непомітним: на незрозумілого, коли він щось високе ляпне, хоча б подивляться, а непомітний так і залишеться непомітним.
Кохання? Пф... Я вас прошу! Це не почуття! Це стабільність.
далі буде...
18.12.2010
Немає коментарів:
Дописати коментар