Я себе відчуваю вижатим "спанч бобом".
Повітря пахне весною, а я "спанч боб"!
Ніколи не припиняйте посміхатися, бо це найдешевший спосіб зробити себе красивим. Ніколи не дозволяйте вітру робити вам холодно. Тепло має перемагати холод. Тепло йде із середини...
Коли ваша гельова кулька заплутується у гіллі – це знак! А якщо подумати, то все наше "битіє" складається із закодованих знаків. Вони - приховані афоризми долі.
Якщо хочете, щоб перехожі не розглядали ваше обличчя, вдягніть червоні панчішки, тоді вся увага буде прикована до ніг.
Самореклама – спосіб похизуватися своєю стереотипністю. От я себе не люблю, не рекламую, і все пучком…майже.
Минуле…Хм. А хіба воно колись приходить? Минуле не може минути, бо воно існує у спогадах. Моє минуле при мені, твоє також. Воно визначає характер, поведінку, думки.
Виховання – ув’язнення справжнього єства. Ми приковані мораллю, обов’язками. Я не можу змиритися з певними обставинами, я просто не розумію, чому так, а не інакше…
...Цікаво все ж, та кулька здулася чи полетіла у вирій майбутнього? Спогади. Люди повторюються. Люди – це клони, індивідуальності – не люди, а інопланетяни. Відображення у сні. Тихі, холодні ранки... Сумую посміхаючись!
16/04/2011
Немає коментарів:
Дописати коментар