Тульчинський Версаль. SOS!

 

Коли я була малою, то завжди любила відвідувати замок Потоцьких. Наслухавшись легенд, я замріяно прислуховувалася до тиші стін і мріяла... Романтичною я була дитиною... От недавно знову  випала нагода прогулятися по території "Тульчинського Версалю".

Крутий, правда? Ще б пак, це ж була резиденція найавторитетнішої сім'ї Речі Посполитої. Саме Станіслав-Фелікс Потоцький в 1772 році почав будівництво цієї споруди. Пам'ятка становила собою трьохкомплексний ансамбль, що мав вигляд літери "П". Головний корпус палацу з його великими залами довжиною 68 метрів обігрівався двома камінами з рожевого мармуру. Стіни були подвійні, у проміжках проходило тепле повітря - така велика батарея. Під підлогою проходили каналізаційні канали, вимощені цеглою, які відводили нечистоти під землю далеко за межі парку. Крім основної будівлі тут також був міні-театр ( акторів Потоцький купив в Італії; разом із відомими артистами грали на сцені й талановиті місцеві селяни), стайні, турецька баня, службові будівлі, оранжерея. У внутрішньому дворі, тобто за самим палацом, знаходився парк, якого сам пан нарік "Хорошим". Парк прикрашали альтанки, фонтани, скульптури. Тут росли екзотичні дерева, привезені з Італії. Палац був воістино прекрасним. В палаці влаштовувалися шикарні бали, приймали відомих людей тих часів: польського короля Станіслава Августа, другу персону в Російській імперії - князя Григорія Потьомкіна, видатного російського історика Миколу Карамзіна, певний час у палаці проживав Суворов...  Побутувала традиція, що кожен гість палацу повинен був кинути якусь коштовну річ  в озерце, що розміщувалося в парку "Хороше". Уявіть собі! Ех...Було колись. Було та загуло.

Все що залишилося - це тільки головна будівля, де розміщуються аудиторії училища культури. У парадних залах другого поверха зараз влаштовують весілля. Усе інше - руїни. Взагалі-то офіційні реставраційні роботи розпочалися ще 1975 році...і аж до сьогодні. Ліве і праве крило ще стоїть, але хитається. Ось що я сфотографувала:

Фото із внутрішнього двору центральної будівлі.

Тут колись розміщувалися стайні.

Ліве крило палацу.

Праве крило палацу з родовим гербом Потоцьких.

Коли я дивлюся як національний скарб України вицвітає і плаче целою,  то крається серце. Класичні лінії змиває дощ і стирає вітер. А місцевій владі по барабану. Кошти то виділяються, але мізерні. На такий маштабний палац потрібно не один мільйон умовних одиниць.

А ось що сталося із парком:

Бур'яни, трупи тварин, бляшанки і ціла купа непотрібу. Частина земель, що раніше знаходилась у парковій зоні, використовується жителями міста під городи. А колись це було величезне озеро, на якому знаходилось п’ять островків. На одному із островків Потоцький хоронив своїх собак. Склепи, в яких вони були поховані, будувались із чорного мармуру, а пам’ятники улюбленим псам - із білого.

Залишки озера:

З ним пов'язана легенда: переказують, що саме в його глибинах похована золота карета, не рахуючи дрібних дорогоцінних деталей. Поляки пропонували місцевій владі зайнятися розчисткою озерця, але з умовою, що все, що вони знайдуть,  заберуть собі,але ж наш брат українець " і сам не гам, і комусь не дам", коротше не погодилися. Так і заростає озеро бур'яном, перетворюючись у болото.

Я дуже засмучена таким відношенням. Розумію, не все так легко робиться, але стільки років дивитися, як дух історії розбивається об долівку , і нічого не робити. Було б бажання! У тульчинців його, по ходу, немає... "Софіївка" в Умані - уламок тульчинського шарму, який відестетичнили і заробляють на ньому гроші. А палац найбагатної людини світу залишається в тіні. Егей! Меценати, роззуйте ви нарешті  очі і погляньте на цю занедбану красу. Вона прагне допомоги!!!

09.04.2011

   

Крилаті вислови ЗНО

 

Усі вже, мабуть, знають, що тестування з української мови включає ще написання твору. "Українське слово" надрукувало досить смішні цитати із творів абітурієнтів за три останні роки. Не знаю як інтелект, але фантазія в українських студентів зашкалює не по-дитячому, а ще дивує щирість думок, от ніякими там мовними правилами люди не обмежуть себе і добре їм, пишуть, що серце підказує, правильно, неправильно, головне від душі. Коротше, читайте і посміхайтеся. В дужках зазначена тема твору. Витяги з творів подаються без змін.

("До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле" )

Людський мозг пройшов великий ряд ароморфоз прикладом є: дерев'яні палочки, які під час удару друг о дружку призводять до вогню, а зараз і створювання нових досконалених технологій таких як стиральна машинка і мікроволновка.

Шевченко написав велику українську книгу "Кобзар", за що був відправлений у Сибір, де в палаючих землях посадив вербовий гай.

У минулому діти народжуються, а в майбутньому їх вигодовують.

Наша держава хоч і не до розвинена, молоденька, а вже лізе в НАТО.

У наш час вже більша половина молоді вже спробувала наркотики і тепер впевнено рухається в майбутнє.

Я не хочу поступати до вузу, я хочу поступити до університета.

Паливо, струм, світло, їжа, вогонь - це все є основними інгридієнтами життя.

Люди спочатку вчаться освіченно, а потім посвоєму.

("Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш")

Вірш Лесі Українки "Contra sperma".

Я стараюся більше часу проводити зі своїми цінностями.

Ми онуки своїх батьків.

Собака йшла по берегу, побачила кусок м'яса в річці, поплила. Поки плила, побачила ще більший шматок, поплила за ним, а там була течія і собака ледве не утонула. Тоді вона пойняла, що треба цінувати цінності.

На мою думку, я підтримую думку.

Ярослав Мудрий з отрядом козаків звільнив Київ від німців.

Все можливо. Треба тільки тілом захотіти.

( "Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця" )

Зараз в світі правлять гроші і влада, і що ти тією спорідненою працею зробиш. Взяти на приклад нашого президента він один ну може ще кілька чоловік розграбили всю країну, а ми народ на це все дивимось і далі працюємо, а президент живе «припиваючи». На мою думку бути багатим дуже гарно!

Ось давайте пригадаємо Тараса Г. Шевченка, його тіло не живилося багатством, а бідництвом і приниженням кріпаків, але морально прибитим він писав такі твори, що аж зараз ми про них згадуємо.

Навіщо людині тіло, якщо в неї душа не на місці?

Хто народився від штучного запліднення, той не має душі. А ми народилися від батьків і маємо душу. Душу як і тіло треба харчувати, але тільки другою їжею.

Майже всі пани гладкі або худощаві через нервову слабкість.

Взагалі я вважаю інакше. Тому що, якщо ти бідний, то ти нікому не потрібний, не зважаючи на твою багату і чисту душу. Якщо ти багатий, то навіть будучи моральним уродом, тебе будуть поважати і відноситися як до чистого душею. Так було завжди. Але з морального боку... Так я згоден, що проти течії плисти тяжко. Але слід зазначити, що тільки дохла риба не пливе проти течії.
На мою думку, на душі не треба зациклюватися. Треба дбати і про тіло. Якщо ми не будемо дбати про тіло, то будемо фізичними уродами. А це вже непорядок.
У людини повинна бути мета. Якщо ми не дбаємо про душевну чистоту, то виникає загроза стати якимись ізвращенцами.
Тому будемо дбати про тіло та працювати над душею.
P.S. Я старався, як міг. Оціни по-людськи.

Одного разу я зі своїми друзями вирішив піти на рибалку. У нас була лодка, але маленька, в неї поміщалася тільки одна людина. Але незважаючи на це ми змогли залізти у неї у трьох. Ми не могли гребти було дуже тісно, але завдяки спорідненій праці ми добралися до берегу, а по дорозі дуже звеселіли свою душу, тому що було смішно.
А вот багатством душу не нагодуєш. Ось наприклад. Коли чоловіку хочеться фізичних стосунків з жінкою, а близької коханої людини в нього нема він іде і користується послугами жінок з червоних вулиць. Він платить гроші їм, але за ці гроші у нього живиться лише тіло, а душа остається постую.

Якби тіло живилося лише багатством, то навіщо багатим душа, а бідним тіло?

Коли твоя робота приносить задоволення та грощі для матеріального богацтва. В цей момент стабілізується карма яка впливає на інь-янь яка входить вконтакт з навколишнім світом.

Отакі-то цікаві думки у студентів зараз. Хочу побажати, щоб ви більше часу приділяли не тільки своїм цінностям, як це робить один із авторів вище написаного, а ще й навчанню. Або краще сказати, нехай навчання стане для вас цінністю, а не обов'язком!..

25.03.2011

    

Самоаналіз? Рефлексія!

В неділю я насолоджувалася, їдучи в автобусі, кольором бурштинової весни... Ум…обожнюю, коли земля, дерева стомлено-коричнево очікують на зелену перспективу. Насолоджувалася рухом і глухими мріями...В понеділок переконалася, що я тупенький децал з малим словниковим запасом, який не шаре і якому ще треба вчитися і вчитися. Відкрила для себе прихований бік фортеці, внутрішній фасад ( йой, шо ж я мелю?) якої мене приємно здивував. В понеділок я дуже замерзла… У вівторок зігрів трішки КВК: «Бєзна» виграла, що і очікувалося. Вчора ж таки мій домашній «кубік-рубік» бахнув мене по розуму своєю стандартною неочікуваністю, і знову переконалася, що я таки суспільно-гнучка. Ех! А ще у вівторок вперше у своєму житті я взяла у руки писачок. Хто не знає, то це така саморобна штучка, якою розписують писанки… Яке ж це заняття кайфове! Не думала, що мене зацікавить, адже я абсолютно далека від народного хенд-мейду. Розмальовувати писанки мені так сподобалося, що я захотіла продовжити цю справу перед Великоднем. Це дуже цікаво! А ще відчувається якесь умиротворення! Вогні над мостом знову заполонили мій маленький внутрішній світ. Я не розумію, як можна ними нехтувати!?. Мовчати, розмовляти про якісь побутові деталі і не насолоджуватися вогнями? Ну як так?.. Сьогодні  затишок нашої рідної «Тарамари» заглушив мій песимізм. Цікавий смак нуги..умм.. КУІТКО, дякую, що витягнула! Ти моя  батарейка-дюрасел!.. Самозаглиблююсь, дратуюсь,  поглинаю  шоколадки, короче живу!Тим часом загострюється тактильний голод...

 23.03.2011

Коротко про шкідливу літературу для дітей

 

Колись я полюбляла дивитися неформатні мульти, такі як "Невгамовні", "Гей, Арнольд", "Злюки бобри", "Огі та Кукарачі" й інші... Хто бачив, то знає, що то за діло.  Я практично виросла на них... Ну бо вони були цікавими і смішними... Мабуть, тому в мене трохи викривлена уява. Неформат буває не тільки тівішний, а й літературний. Ось потрапив на очі мені  такий віршик:

...і тут я задумалась: чи потрібно таке дітям?  Усе в руках батьків. Я знаю, наприклад, таких мам, що не читають казки, де присутні елементи брутальності, типу "Червона шапочка", " Колобок", "Івасик Телесик"... Вони ознайомлюють своїх чад лише з добрими казками. Це звичайно дуже педагогічно, але ж цим же дорослі обмежують малюків, не дають їм повноцінно ознайомитися зі світовою та власне українською літературою. Повернемося до вище продемонстрованого віршу, філологи називають такі твори небилицями, вони тягнуть своє коріння ще з фольклору. Небилиці шляхом спотворення явищ дійсності удосконалюють уяву, мислення. Але маленькому слухачу чи читачу інколи важко зв'язати  реальність із вигаданою плутаниною, це призводить до вибухового фантазування, що може перерости  у дитячі страхи. Тому тут треба бути обережними! Перш ніж купити книгу, треба обов'язково проаналізувати її зміст, ілюстрації; тексти мають бути  прозорі і легкі. Діти прагнуть прямолінійності і правдивості!

18.03.2011