Калюжа

     Що ти хочеш від життя? Стружкової ніжності? Монохромної постійності? Справедливості? Розмріявся!.. Наушники і яскраві розмальовки сухої теорії, прагнення до лідерства. Але усе  це підлога, бруд, ейфорія. Кожного дня на стіл сідає пил. Кожного дня тебе сідлають люди. Їх не здуєш! Вони вага твого життя. Ти транспорт їхніх обіцянок. Маріонетка своєї  ж брехні. Сподівання, як дріжді...множаться. Психоделіка дощу плавить твою реалію, ти вже калюжа. Я мимовільно ступаю на тебе. Невдалий день! Негарне обличчя. Моя вага - твоя мрія. Ускладнюю, розчаровуюсь, зустрічаюсь поглядом із калюжою, а в ній... небо, моє улюблене небо... І я посміхаюсь, бо роблять так усі.
24.10.2010