Коли закінчується осінь

  Осінь існувала. Нею чистили зуби, різали хліб, писали вірші. Вона зшивала червоними нитками вікна і надихала на банальне. Коли дівчина їла ванільне морозиво, то відчула, що горло болить осінню, і це посміхнуло. Листя лягало аплікацією на асфальт, воно не боялося ніг. Вирій теплих думок тріщав по швам. Потрібно було з кимось поговорити, але усі займалися осінню. Філософ підставив зморшкуваті щоки вітру, і той насолодливо став розгойдувати їх. Осені стало смішно. Вона сміялася, що аж захрипла.



     Червона нитка розірвалася, у вікнах любили люди. Осінь навчила їх мовчати. Вони думали, писали, цілувалися... Депресія й гармонія продовжували конкуренцію.  Народжувалися ноти дифузорних мрій. Хлопець нарешті прочитав книгу і з велетенською енергійністю її закрив. Одночасно закінчилась осінь.

29/10/2010