Крейда

Ти станеш крейдою. Н2О з твоїх нікчемних клітин випарується під впливом радіоактивних ізотопів людських бажань. Твоя шкіра вже смертельно бліда, навіть черв"якоподібні жили заховалися в глибинах в"ялої дерми.

Я буду крейдою. Хм...
Ми писатимемо тобою на обпльованому асфальті. Твоя дифузійна сутність стане візуальним результатом чужої думки.
Чийсь витвір мислення реалізується в мені?

Тебе триматимуть тремтливі пальчики учня, пітливі персти романтика і сухі науковця.

Але я буду недовговічною. Моє життя стане траєкторією поруху руки і не більше.

Більші можливості відкриваються лише велетням. Крейда - примітивне знаряддя письма, а нице реєнкарнується в подібне. Ти перетворишся на крейду, бо так вимагає карма. Протистоять їй лише велетні.

Так! Я стану крейдою...

Ти будеш написом на засмальцьованій поверхні.

Я стану написом.

А потім твою матеріальність злиже дощ чи волога ганчірка.

І..?

Далі буде неприкріпленість до сприйняття і відчуття. " Ніхто" буде іменням твоїм.

Ніхто?

Так, ніхто, бо лише велетні, подібні до нас, спроможні зменшуватися до людей.

Ні! Велети - це не люди. Гомо більше схожі на крейду, яку стискає чиясь безіменна рука. Я крейда, ім"я якій людина!

26.06.2010