Стояти на даху будинку, відчуваючи під собою тепло житійного пекла. Розуміти, що після дощу веселка з'являється не завжди, але все одно шукати її блискучими очима. Сьорбати гарячий чай, прихилившись до холодильника. Читаючи книгу, розглядати букви, вигадуючи їм обличчя. Це аж надто просто, щоб бути цікавим.
Прагнути до оригінальності - це апосіопеза, яка ніколи не переростає у закінчену думку. Мої грані - абстрактна нісенітниця, яку усі сприймають за вищі матерії. Бути подібним - означає стерти ластиком індивідуальні риси.
Інколи не розумієш, що від тебе хочуть. А інколи бажається опинитися на місці них, звичайних і примиренних. Можливо, я просто народилася не в тому місці і не в той час. Прямолінійність, скупість і несправедливість аж надто кострубато непричесені у моєму дзеркалі.
... І сниться заспокійливий сон. Я вриваюся із тією пустою газетою, де патетика і примітивізм культурних бовдурів виражений з кожним номером все яскравіше, і рву агресивно її у присутності усіх... Та марево для реальності є шкідливим антибіотиком.
Теплий чай, запашні книги, відстань - добре, що прийшло літо...
Прагнути до оригінальності - це апосіопеза, яка ніколи не переростає у закінчену думку. Мої грані - абстрактна нісенітниця, яку усі сприймають за вищі матерії. Бути подібним - означає стерти ластиком індивідуальні риси.
Інколи не розумієш, що від тебе хочуть. А інколи бажається опинитися на місці них, звичайних і примиренних. Можливо, я просто народилася не в тому місці і не в той час. Прямолінійність, скупість і несправедливість аж надто кострубато непричесені у моєму дзеркалі.
... І сниться заспокійливий сон. Я вриваюся із тією пустою газетою, де патетика і примітивізм культурних бовдурів виражений з кожним номером все яскравіше, і рву агресивно її у присутності усіх... Та марево для реальності є шкідливим антибіотиком.
Теплий чай, запашні книги, відстань - добре, що прийшло літо...
27.06.2010
Немає коментарів:
Дописати коментар