...і
...і прийшла весна, і очистилося небо, і почало все танути, і заспівало серце щирі сонети очікуваному відродженню... Ну якось так поетично і можна схарактеризувати мої теперішні відчуття. Під мінусовку морозного хрусту прийшла нарешні весна. Поки вона добиралася, я втратила настрій, силу, натхнення, переконалася, що упередженність до людей інколи буває необхідною. Вона дозволяє вижити.
Початок, тепло в перспективі, подвиги, маки і підсніжники, клаптикові ковдри, метелики і колібрі, фарби і олівці, зелена гармонія, аромати і прозора синтенція підсвідомості, порушення правил...я втрачаю орієнтири... Чому у моїх думках так багато крапкових пробілів. Апосіопезний діагноз. Три крапки. Час на повітря. Сухість і беззмістовність. Холод/Тепло.....
03.03.2011
Тепло - це коли нехолодно
Я мовчу, бо слухаю. І не чужу мову, не звукову гаму, ні, я слухаю рухи, поведінку, динаміку днів. Я невимушено дозволяю бути не домінантою у діалозі зі світом... Бабак збрехав: весна скоро ще не прийде. Холодно. Бурульки... Загострена потреба в новій людині. І не тому, що старі набридли, зовсім не так... Просто спілкування - це кухня: завжди хочеться чогось нового, чогось такого, що гостро подразнює приспалі рецептори. От коли ви харчуєтесь кожен день однією курятиною, погодьтесь, естетичні вподобання шлунку і мозку капризують. Здорове харчування - це урізноманітнене харчування. Так і в людських відносинах... Перенасиченість днів зрізами думок. Оцінювати законспектований день - означає вивчати теорію своїх вчинків, суть ега. А наука - складна штука! Коли я одержима знаннями, то мене несе, тому вибач, моє справжнє "Я", що трішки вийшла за межі дозволеного. Буває...
Відчуваю, що переспектива наступних днів - теплі шкарпетки, варення, мед і гарячі чаї... Тепло - це коли нехолодно, а любити - це коли логіка стає непотрібною, як Берлінська стіна. Моя логіка - не Берлінська стіна, тому вона потрібна. Логічний умовивід. Правда? Ходити по лезу ножа - це бути малолітнім дурбеликом. Цікаво, коли мені стукне 25, я нарешті позбудусь звички сумніватися... Сніг, часте серцебиття від анергетика, нірвана*, маштабні картинки недоступного для мене життя, те, що знаходиться поза зором правильних осіб. Досвід? Ні, спогади. Знову холодні долоні. Все ще залишаюся в оболонці безкомпромісного чекання весни. Ау! Приходь швидше!
Лютневі істини
Увага! До офіційного приходу весни зосталося всього 10 днів! Жорстоко вириваю клаптями невинні дні календаря. Вже скоро весна розкине свої молекулярно-невидимі сіті. Я точно знаю, вона трішки наведе лад у моїй павутинчастій душі. А далі що? Мої фірмові несуцільні сердечка, пиво в "Тарамарі" і короткі ночі? Передбачуваність.
Лютий - це якийсь безкінечний пошук істини людських характерів. Перлина суті то виглядає, то ховається у мушлі ситуацій. Кожна персона така багатогранна, що фіг зрозумієш справжній облік замаскованої посмішки. Стереотипи ламати нічим. Рухаюсь в ногу з усіма. Смакую мандаринки, слухаю наушники, ріжу кільцями ківі, читаю і злюсь, безперестанку триндю. Стандарт.
Почала поповнювати свій словниковий запас французькими словами (ага, крига трохи зрушилась): дякую за книжку Куіточці і Тані. Усім вже починає набридати моє овулярне [r]. Ну а що? А ще я вперше пекла млинці. Ну звичайно з цього нічого хорошого не вийшло, але ж спроба то була. В той час, як я навчилася не п'яніти від шампанського, попса зреклася ванілі. Хм, як це оригінально для попси.
Куіточка знову розривається між своїми титанами. Хто переможе: мужик чи чахлик? Я дійшла висновку, що щасливою можна стати і без чоловіків. Це елементарна елементарщина, головне розбагатіти і стати самодостатньою, усе інше відносні аксіоми. Що таке почуття між протилежними статями? Низхідна еволюція. Депалаталізація уподобань: ти мені подобаєшся ще, а ти мені вже ні. Для чого напрягатись?
Найкращий спосіб створити теплі спогади - це не думати про їх створення, а просто проїхатися зайцем, досхочу наїстися макдональдського ГМО і бути щасливим. Вікоооошко... Ех Куіточка!=*
Одним словом життя коротке, щоб "ковтати сміхунчиків"! Треба оптимально посміхатися, адже мені всього навсього "13 років"...хм...як це мило!
19.02.2011 Лютий - це якийсь безкінечний пошук істини людських характерів. Перлина суті то виглядає, то ховається у мушлі ситуацій. Кожна персона така багатогранна, що фіг зрозумієш справжній облік замаскованої посмішки. Стереотипи ламати нічим. Рухаюсь в ногу з усіма. Смакую мандаринки, слухаю наушники, ріжу кільцями ківі, читаю і злюсь, безперестанку триндю. Стандарт.
Почала поповнювати свій словниковий запас французькими словами (ага, крига трохи зрушилась): дякую за книжку Куіточці і Тані. Усім вже починає набридати моє овулярне [r]. Ну а що? А ще я вперше пекла млинці. Ну звичайно з цього нічого хорошого не вийшло, але ж спроба то була. В той час, як я навчилася не п'яніти від шампанського, попса зреклася ванілі. Хм, як це оригінально для попси.
Куіточка знову розривається між своїми титанами. Хто переможе: мужик чи чахлик? Я дійшла висновку, що щасливою можна стати і без чоловіків. Це елементарна елементарщина, головне розбагатіти і стати самодостатньою, усе інше відносні аксіоми. Що таке почуття між протилежними статями? Низхідна еволюція. Депалаталізація уподобань: ти мені подобаєшся ще, а ти мені вже ні. Для чого напрягатись?
Найкращий спосіб створити теплі спогади - це не думати про їх створення, а просто проїхатися зайцем, досхочу наїстися макдональдського ГМО і бути щасливим. Вікоооошко... Ех Куіточка!=*
Одним словом життя коротке, щоб "ковтати сміхунчиків"! Треба оптимально посміхатися, адже мені всього навсього "13 років"...хм...як це мило!
Немає коментарів:
Дописати коментар