Човен - у безсистемний простір пласкої стихії. Голе тіло на сухих дошках дихає в такт туману. Білий космос спокою розбурхує рух човна... Гармонія тиші закінчується навіть тоді, коли колібрі махає крильцями. Будь-який спокій стає неможливим за наявності руху. Рух - човен, Ти - спокій, чуттєвий у своїй дикій незайманості. Ви - щось на кшталт естетичного мутуалізму. На устах ще тепле молоко скуйовдженого вітру. Як солодко бути вільною, поВільною! З долоні проростає орхідея. Пахощі цнотливої віри пускають коріння глибоко у дерму невіданих фантазій. Здригаєшся у вісні. Мимовільно посміхаєшся, не розуміючи, що міміка сміху - це маленька миттєвість гротеску. Приречена на незрозумілість, пливеш за течією. Монахиня , віддана безкінечній зміні точок.
Немає коментарів:
Дописати коментар