Вітаю усіх з Днем незалежності! Ми досягнули повноліття! Тепер потрібно нарешті навчитися не бути ні від кого залежними. Ні від тітоньки Росії, яка завжди чомусь вважає себе старшою і намагається диктувати нам, як діяти у різних ситуаціях. Ні від подружки Європи, на яку ми дуже хочемо бути схожими, що аж зі шкури ліземо. Ні від знайомих Сполучених Штатів, що постійно нас використовують, прикриваючись дружбою народів. Давайте будемо жити, не дивлячись ні на кого. Життя держави – це конкуренція, а не копіювання.
24 серпня – день, коли країна всілася на правляче крісло, не ділячи його із сусідами. Це чудово, це прекрасно! Скільки ми до цього йшли, скільки трупів поклали на вівтар перемоги. Але посудимо раціонально. Хіба наша перемога тріумфальна? Як на мене, недуже, адже усім і так було зрозуміло, що не за горами воля, у крайньому разі, формальна( правда, за документами у нас вона завжди була). Адже завжди, коли розбивається чаша великої держави, із неї випадають безліч насінин залежних країн. Вони потрапляють у ґрунт подій, і проростають молодими державами. Ми стали незалежними, бо пан Горбачов просто не зумів відвернути фатальну закономірність, яка притаманна усім країнам-гігантам. Так сталося із Римом, Візантією, Київською Руссю та іншими велетами. Вони спочатку були маленькими у політико-економічному плані, потім переживали нелегкі часи дозрівання, солодкі розквіту і отруйні занепаду і краху. Коли б ми зуміли вибороти собі волю, наприклад, при царях, Леніну, Сталіну, навіть при Хрущові, це б було справді перемогою. А так сталося все, як мало статись. Ми стали незалежними, бо так захотіла історія...
24.08.09
Немає коментарів:
Дописати коментар