Вперше Мати Марія( Єлизавета Юріївна Піленко) побачила Олександра Блока 15-річною на літературному вечорі. Він її одразу вразив і зовнішністю, і своїми віршами. Юна дівчина не стримується і йде до нього на квартиру, аби познайомитися. Через багато років вона згадувала:
Ми довго говоримо. За вікном уже темно. Він не запалює світла. Мені добре... я відчуваю, що біля мене велика людина, що вона мучиться більше, ніж я... Я починаю його обережно втішати, утішаючи і себе.
Дивне почуття. Ідучи з Галерної, я залишила частку душі там...
Через тиждень дівчина отримала листа в віршем. У ньому поет відзначає, що вона така жива і гарна, але ж їй усього 15 літ, і висловлює побажання, щоб юнка закохалася у просту людину:
Пройшло кілька років, вона вийшла заміж, народила дитину. Образа на Блока пройшла, але натомість на поверхню спливло глибинне кохання. І в моменти, коли несила було мовчати, вона сідає за стіл і пише йому листа.
... Коли я була у Вас ще дівчиськом, то зрозуміла, що це назавжди... близьким і недосяжним Ви для мене тоді стали..., а потім життя пішло, мов спіраль... З чоловіком я розійшлась... Будинок в глушині, на березі Чорного моря... І Ви, Ви... Потім до землі якось наблизилась, і знову покохала, і покохала по-справжньому, - а покохала тому, що знала, Ви є. І тепер місяць тому у мене дочка народилась, - її назвала Гаяна – земна, і я радію їй, бо – ніхто не відає – це Вам потрібно. Я з нею вдвох зараз у Москві, а потім з її батьком житиму, а що далі буде – не знаю, але відчуваю – для Вас це потрібно.
Олександр Блок був одружений з Любов’ю Менделєєвою, кохав її і був вірний дружині усе життя, тому цілком зрозумілою є така відповідь поета:
Єлизавето Юріївно, я волів би написати Вам не тільки те, що одержав Вашого листа. Я вірю йому, дякую і цілую Ваші руки. Інших слів у мене немає, а , можливо, не буде довгий час...
Молода жінка писала рідко коханому, ще рідше одержувала відповідь. В її листах зустрічаються вражаючі рядки, які променіють красою ідеалу:
... Мені добре думати, що немає в житті нічого, що могло б віддалити чи змінити для мене Вас. Ви знаєте, я б не могла Гаяну свою любити, якби не знала, що Ви вічні для мене... Навесні поїду, житиму чужим життям, говоритиму про революцію, про терор, про виховання дітей, про мою любов до того чоловіка, куди я їду, - і думатиму про Вас . І так буде довго, довго.
Коли Єлизавета Юріївна в Парижі довідалася про смерть Блок, її горе було безмежним. Згодом вона стала черницею.
Під час війни Єлизавета Юріївна взяла активну участь у французькому русі Опору під іменем Матері Марії, організувала таємне вивезення в сміттєзбиральних машинах дітей з концентраційного табору. Загинула ця незвичайна жінка в газовій камері, помінявшись курткою і номером з приреченою до знищення радянською дівчиною.
Ми довго говоримо. За вікном уже темно. Він не запалює світла. Мені добре... я відчуваю, що біля мене велика людина, що вона мучиться більше, ніж я... Я починаю його обережно втішати, утішаючи і себе.
Дивне почуття. Ідучи з Галерної, я залишила частку душі там...
Через тиждень дівчина отримала листа в віршем. У ньому поет відзначає, що вона така жива і гарна, але ж їй усього 15 літ, і висловлює побажання, щоб юнка закохалася у просту людину:
Бо тільки закоханий
Має право людиною зватися.
Ці вірші Лізу образили, розгнівили так, що вона надовго відійшла від Блока, бо не бажала, щоб до неї звертались, як до дівчинки.Пройшло кілька років, вона вийшла заміж, народила дитину. Образа на Блока пройшла, але натомість на поверхню спливло глибинне кохання. І в моменти, коли несила було мовчати, вона сідає за стіл і пише йому листа.
... Коли я була у Вас ще дівчиськом, то зрозуміла, що це назавжди... близьким і недосяжним Ви для мене тоді стали..., а потім життя пішло, мов спіраль... З чоловіком я розійшлась... Будинок в глушині, на березі Чорного моря... І Ви, Ви... Потім до землі якось наблизилась, і знову покохала, і покохала по-справжньому, - а покохала тому, що знала, Ви є. І тепер місяць тому у мене дочка народилась, - її назвала Гаяна – земна, і я радію їй, бо – ніхто не відає – це Вам потрібно. Я з нею вдвох зараз у Москві, а потім з її батьком житиму, а що далі буде – не знаю, але відчуваю – для Вас це потрібно.
Олександр Блок був одружений з Любов’ю Менделєєвою, кохав її і був вірний дружині усе життя, тому цілком зрозумілою є така відповідь поета:
Єлизавето Юріївно, я волів би написати Вам не тільки те, що одержав Вашого листа. Я вірю йому, дякую і цілую Ваші руки. Інших слів у мене немає, а , можливо, не буде довгий час...
Молода жінка писала рідко коханому, ще рідше одержувала відповідь. В її листах зустрічаються вражаючі рядки, які променіють красою ідеалу:
... Мені добре думати, що немає в житті нічого, що могло б віддалити чи змінити для мене Вас. Ви знаєте, я б не могла Гаяну свою любити, якби не знала, що Ви вічні для мене... Навесні поїду, житиму чужим життям, говоритиму про революцію, про терор, про виховання дітей, про мою любов до того чоловіка, куди я їду, - і думатиму про Вас . І так буде довго, довго.
Коли Єлизавета Юріївна в Парижі довідалася про смерть Блок, її горе було безмежним. Згодом вона стала черницею.
Під час війни Єлизавета Юріївна взяла активну участь у французькому русі Опору під іменем Матері Марії, організувала таємне вивезення в сміттєзбиральних машинах дітей з концентраційного табору. Загинула ця незвичайна жінка в газовій камері, помінявшись курткою і номером з приреченою до знищення радянською дівчиною.
23.08.09
Немає коментарів:
Дописати коментар