Страх

Параноя - страшна штука. Коли ти знаходишся у цьому стані, таке враження, що світ навмисне скидає благородні маски. Потвори страху скаляться, мов розлючені гієни. Чому виникає таке почуття? Напевне, через те, що усі люди завжди зостаються дітьми, які бояться усе, що не відповідає якимось певним стандартам їхнього світобачення.
Усі шляхи ведуть до розчарування. Таке враження, що все життя зіткане з павутини сліз. Нетривалі прояснення показуються тільки тоді, коли сонячні зайчики щастя ненароком проникають крізь зигзаговидні лінії павука долі. Моя вчителька української мови завжди мені говорила, що у творах я створюю велике навантаження метафор й інших художніх засобів, і це не завжди доречно, дехто не може уловити суть моїх слів. Учителька, наприклад, вчитувалася у речення по кілька разів. Тож вибачайте, що так заумно думаю. Але таким чином я можу передати увесь біль або радість мого серця.
Життя завжди примушує мене задавати питання. Але кому? Хто дасть на них відповідь, якщо навіть пошукові системи, типу  Google, Yandex, Rambler, не можуть нічого пояснити? 

30.06.09