неділю, 24 квітня 2011 р.

Французька натуралістична романтика мелодраматичного характеру (назва вийшла трохи моторошною, але то таке)

      Я слухаю різні пісні, але найбільший кайф отримую виключно від україномовних і французьких. Українська пісня - то святе! То є масаж для закомплексованої навколишньої тиші. Наша пісня - це індивідуальність, яка має неповторну ритмо-мелодику, і я вже мовчу про слова. Я українка за національністю, але в душі у мене росте ельфелева вежа, тому французькі нотки пробуджують у мені також приємні емоцій. Французькі пісні - це щось таке легке, тепле, незрозуміле,  просте і ніжне. Українська пісня - це проза українців, що прагнули забутися в коловороті динамічно-мінорної мелодії, а французька - це лірика французів, що були далекими від гноблення і жили під акомпонемент епох...Ну це був такий своєрідний пролог. Взагалі-то я натрапила на цікаве відео французької співачки Емілі Сімон, і захотілося поділитися:


  
Не можу сказати, що вокал у Емілі дуже крутий. Це на любителя. Голос приємний, пісні підходять тоді, коли за вікном дощ, а в душі сморід страждання. Отоді вмикаєте такі тихі мурликання, і поганий настрій якось розвівається. Під таку мизику добре мріяти.

А от кліп класний. Люблю людей, які оригінально підходять до роботи. Пісня має назву "Désert" ( "Пустеля"), в ній співається про те, що дівчина хоче намалювати свого коханого в пустелі свого серця. Таке щось банальне, але як же гарно візуально подано!


Це історія про маленьку дівчинку, яка внутрішньо переповнена весною, щирістю і красою. Сонечко, яке постійно літає сивол чогось живого і легкого. Але, маючи такий внутрішній світ, вона абсолютно одна. Її тендітне тіло розриває її ж весна. Здається, скоро дівчинка перетвориться на кущ, але ні... знайшовся хтось, хто зумів зашити безболісно її рани...і знову вона стала самотньою, але все ж щасливою...Щасливою лялькою...


Моторошність тла і певні натуралістичні деталі все ж не руйнують естетику сприйняття. Гарно, глибоко, гармонійно!..


P.S. Все ж автори допустилися певної помилки: пісня ж про пустелю серця, а внутрішній світ героїні переповнений садами! Але хто зна, може, то так треба... Такий собі ідейний дисонанс.

2011/04/24

Немає коментарів: