( присвячується всім, кому танцюється, кохається і мріється)
Ти був моїм танцем, глибоким, але без сюжету, грубим, але ніжним, небезпечним, але палко бажаним.
Коли приходила ніч, я поринала в банальну веремію мрій, з яких сміявся Будда і Че Гевара, я не зважала, бо була загіпнотизована дотиками твоїх дивних переконань.
Калюжі перетворювалися на дзеркала, усі оминали їх, щоб не розбити, а ти навмисне трощив кроком стереотипи долівки...Ти був іншим.
Я шарілася, коли твоє гостре тіло вигиналося у конвульсіях почуттів. Мій сором ти помічав не помічаючи.
Весна дозволила мені відчути присутність за спиною. Ти мовчав, говорило лише дихання. Секундна стрілка серця зупинилася. Будда засміявся так голосно, що затріскотіли шибки. Ти був чужою власністю, я - божевільною. А ким були ми? Напевно, закоханими...
15.04.2011
Немає коментарів:
Дописати коментар