Кожен художник може без перешкод  доторкатися до тіла жінки, відчувати сакральність цього дійства. І хай  ця дама лише плід його уяви чи у кращому випадку графічна копія реальної  тілесності, але тим не менше він володіє цим плодом. Будь-який  письменник оголює ошатний факт, а великий відсоток кінематографістів є  збоченцями людських емоцій. Виходить, що творчі особистості посідають  значне місце в соціальній піраміді. Їм дозволено недозволене. Я схиляюся  до тієї думки, що усі дорослі homo є гуліверованим варіантом дитини. А  що стається, коли малюку втамовують спрагу забаганок? Правильно! Він   стає вередливим і егоїстичним. Отож, до чого я веду? До того, милі мої,  що не політики, не масони, не анархісти дистрофують цей світ, а творчі  люди. Чому? На жаль, моя теза ще не виросла у наукову думку. Хто захоче,  той розвине її. Я так думаю і крапка. Одна порада: перш ніж приймати  подобу митця, потрібно подумати, бо над ним протягом цілого життя висить  дамоклів меч відповідальності.
30.04.2010
30.04.2010
Немає коментарів:
Дописати коментар