Це стається кожного року: я старію, змінюються цифри в абстракції і починається нове коло. Вранці завжди виникає почуття якоїсь дитячої радості, може, це від солодкого сну чи теплих променів сонця, що розливаються по обличчю... Увечері ж навпаки настрій змінюється. Стає трохи ностальгічно. Колись десь почула причину цього явища. Виявляється, що наш Ангел охоронець покидає нас наодинці, щоб полетіти на небо , де він демонструє певний звіт, де зазначені наші хороші і погані вчинки за весь рік. Тому і сумно стає, бо Ангел не поряд... Отак...
Скільки пам'ятаю себе, завжди сприймала День народження адекватно. Раніше мене дьоргали за вуха, тепер культурно вітають. Нічого такого. Звичайний день. А якщо більше заглибитися?..День мого народження! Хм...Складна це штука, напевно, народитися.
Мені подобаються Дні народження за один єдиний нюанс: ВІТАННЯ. Люблю вітати когось. Це так цікаво для кожного вигадувати унікальне заклинання бажаного. В цьому я бачу певну магію! Побажання - це веселкове тепло слів, які позбуваються своєї звичної оболонки і стають чарівними імпульсами в космос... Ну якось так. Короче, не буду вже вас грузити своїми філософаськими думами, піду краще пошукаю чогось солоденького...:)
28/01/2011
Немає коментарів:
Дописати коментар