Нові знайомі

"Мізкуємо... Перо лоскоче десницю. Думки масажують сіру речовину мозку. Якісь електромагнітні хвилі. Опіки розуму. Дике збудження... Фуф! Важко все таки бути письменником."

Зовсім недавно я відкрила для себе нові веб-світи для існування своїх думок. І зараз коротко повідаю про них.

Отож, перший сайт для молодих талантів на перший погляд здався мені дуже кольоровим і цікавим. Це Рожевий Слоник ( slonyk.com/) - творчість без рамок. Не знаю, чи це я така консервативна не по літам, чи вже відстала від життя, але більшість творів, які там публікуються -  підросткове гальмо. Я розумію, що постмодернізм з радістю вітає мати і словесні збочення, але ж перш за все література - це мистецтво краси. Дітки переконані, що писати треба про те, що оточує. Ну в деякому плані це так.  Але для чого на соціальні виразки сипати словесної солі? Це неосвічена тупість. Словесна творчість повинна навпаки бути профілактичним засобом для звихнутої молоді, яка любить тільки прикольно затусити. Аноністам, фізіологічним елементам, ненормативній лексиці не місце у літературі. Це суб'єктивно моя думка.

Слоник, як вже я написала, - це творчість без рамок. Хм... якийсь автотренінг безвідповідальних, що бажають злиняти від відповідальності за написане. Зрозумійте: межа завжди присутня, просто хтось її помічає, а хтось прикидається сліпим...

Але не все так погано у цьому слонику, бо у смітті завжди знайдеться оазійний блиск перлини. У рожевій порожнечі трапляються не мало справді чудових віршів і творів, які мають надзвичайну глибину та ідейність.

Наступний сайт - Гоголівська академія (gak.com.ua/) - досить серйозний і професійний. Тут вже не зустрінеш голої  творчості, як у попередньому. Як на мене, він і розрахований на більш зрілу аудиторію. Ніяких претензій у мене  до цього віртуального середовища немає, і прив'язаності також не відчуваю. Це щось на кшалт " в одне вухо влетіло, з іншого вилетіло".

І останній веб-світ  - Літклуб (litclub.org.ua/). Сайт досить простий у користуванні, бо має примітивний вигляд, але тим не менше він мені найбільше подобається. Це щось схоже на Блокс, але виключно охоплює питання словесної творчості...

" Напрошується висновок. Промовчати? Це нічого не сказати! Ні, мовчання - це розмова із німим для зовнішнього середовища егом...

 Трикрапка найоптимальніший варіант. Але це пустка! Чи потенціал для слів, що знаходяться в утробі думки?.."

 

28.05.2010