Дивно жити. 

Ти постійно над чимось думаєш.

Тебе оточують люди, які тебе наштовхують на роздуми. І цьому нема кінця краю.

І запалюються новорічні вогні.

І на вулиці так гарно. 

І містечко Діда Мороза наповнене дітьми з кульками і цукерками.

Ти дивишся на ці вогні і розумієш, що краса новорічних свят не викликає в тобі нічого.

Люди снуються навколо: щасливі, одинокі, бездітні і з дітьми, налякані і натхненні, добрі і звичайні. Люди будуть завжди.

- Йдемо до мене, вип'єм по глінтвейну.

Ми слухаєм пісні, на яких росли, читаємо гороскопи, говоримо і віримо в те, що говоримо.

- Незвичайні речі стаються з незвичайними людьми, - каже Таня.

- Ти клониш на те, що ми незвичайні?

Вино хороше, але ми не п'яніємо. 

Таня - вона мудра. Мені здається, що вона багато чого досягне. 

І, так, Вінниця для неї надто тісна. 

Неймовірна музика Девіда Гарретта допомагає мені заспокоїтись.Усе у нашому житті з'являється не просто так. Усе для чогось. 

Писати листи виявляється дуже просто і приємно, так само, як і отримувати їх. Дякую, Інженерко, за цю можливість.

Ми придумуємо хороший сценарій. Усім подобається. Але мої прогнози справджуються.

Приходять моменти, коли ти вже можеш адекватно оцінювати себе. І всі перешкоди, що стаються з нами, треба долати з гідністю.

Треба боротися з прокрастинаціями, фрустраціями і працювати. 

Треба працювати.

Працювати.

Пішли.