Давно хотіла створити категорію, куди можна вміщувати свої улюблені вірші. Отож, викладаю поезію Олександра Ірванця, яка мені чомусь дуже подобається своєю колихаючою ніжністю і ритмічністю. Гарно б було, коли б ви в коментарях писали також улюблені вірші цього автора (та зрештою й інших, які тут поступово з'являтимуться). Виділятиму ті фрази, які найбільше мене пруть.
У Києва - твоє обличчя
З зеленкуватими очима.
Ти не близька, бо ти - найближча,
Ти наслідок, а не причина.
Ти результат, ти - збіг обставин
В цій осені, в житті моєму.
В який сюжет тебе не вставиш:
В новелу, п'єсу чи поему,
Ти проростаєш над сюжетом,
Його, мов плівку, проявляєш,
Коли ти ледь помітним жестом
Своє волосся поправляєш.
І проступає кадр на плівці,
(Немов віконницю відчинено);
Ось ми спускаємося в ліфті
І зустрічаємось очима.
Немає коментарів:
Дописати коментар