18. 04. 12

Ліхтарний космос

Слухаю аудіокнигу "Волинь" У.Самчука. Там тільки що цікаве слово почула - поніч - себто присмерк. І монотонний голос читача, і тихий космос, і м'яка рудуватість ліхтаря за вікном - усе додає такої чарівної затишності, як колись було вдома мільйон років тому, коли в нас був ремон, і ми всі спали на купі, слухаючи радіолу. Затишно. І все б було дуже добре, коли б не цей вакуум від нежитю. Запахів не чую, але відчуваю, як шкіра пахне людьми сьогоднішнього дня. Люди не змиваються. Будьте певні, що посмішка може зробити іншу людину щасливою, хоч на мізинчик, але інколи і цього вистачає. Так себе ненавиджу, що я не вмію писати нічого грандіозного, що нема в мене сил і уяви. А так хочеться! Який гарний ліхтар! Ніколи його не помічала. Тихе гойдання тіней. Тихі піруети хвилин. Маленькі радощі, що живуть в кожному з нас.

20. 04. 12

Моя квартира

Я хочу мати власну маленьку квартиру, в якій обов'язково буде підвіконня вікна у вигляді м'якого диванчика, де я буду умиротворено читати книги і насолоджуватися смачним питвом під настрій. Ну, щось типу такого:

Коли в мене з'явиться квартира, я обов'язково навчуся прокидатися о шостій годині ранку. Я придбаю собі ручну кавомолку і кавоварку. І  нарешті з португальських кавових зерен самотужки зварю собі каву. В мене буде купа часу до початку пар і я натхненно спостерігатиму, як вона вариться. Потім зроблю смачний, зовсім не схожий на швидкоручний, бутерброд й їстиму його в ліжку, трохи  закутавшись ковдрою, одночасно дивлячись "Підйом". А ще в моїй квартирі буде багато поличок і світлих шаф, комодів, щоб моїм речам не було тісно, а то зараз вони дуже страждають.

Коли в мене буде маленька квартира, я заведу собі блакитношерстного коте, і ми станемо щасливими від один одного. Я читатиму йому свої вірші, а він буде муркотати на моєму животі. Ввечері я з пухнастим дивитимусь новини, сидячи на подушковому підвіконні. Інколи ми будемо позирати у вікно, де срібно розсипатиметься повновидий місяць. В моїй квартирці буде багато книг, різних, цікавих, рідкісних. На поличках будуть рости кактуси, а інколи вони навіть цвістимуть.

На вихідних я займатимусь йогою і слухатиму інді-музику. Вечорами, коли дахи темнітимуть, а чужі вікна перетворяться на вогники доль, я, обклавшись подушками, шоколадом і печивом, писатиму книгу, яка стане бестселером. До мене м'якістю лапок прийде моє кошеня і цікаво спостерігатиме за моїм обличчям. Я занурю свої пальці в його гладеньку шерсть, і він солодко замуркоче. Ми посміхнемося беззвучною усмішкою, і я знову почну писати...