21. 06. 12
Є два різновиди нещасних людей: перший, коли люди носять свою нещасність, як святиню, в собі, другий, коли люди, будучи нещасливими, намагаються зробити нещасними інших людей, може, від цього вони стають щасливішими. Я не можу жити в ненависті. Хто ти? Що ти? Для чого ти тут, на цьому світі, в цьому житті? Що це? Тренування в дорогу життя. Витримаю? - ВитрИмую... А в дитинстві я любила теплу грубку, теплий термос, теплоту Жені, родини, поцілунку мами в чоло, казки колючих папиних вусей, незвичайні оповідки бабці, любила сонячних зайців, що заломлювалися в чашці чаю, любила злизувати з ложки цукор за хатою, любила запах ялинки, кущ білих троянд, які нагадують діда, любила черешні за вікном, любила скрипучу гойдалку, "юппі", мабуть, і себе любила.
...Жахлива спека. Дощу прагне не тільки потріскана земля, але й моя душа і тіло. Коли зійде благодатна волога, стане легше... тілу, але не душі.
Розсмішила сьогодні новина про Конституційну асамблею, що складається з усіх українських президентів. Так от, вона призначена для того, щоб знову внести зміни в Конституцію України. Смішно. Коли стільки вагомих справ лежать мертвим грузом, "вожді" показують вигляд, що вони чимось займаються, себто пунктики нові добавляють до законодавства.
В поривах прагну дощу, не солоного...
Немає коментарів:
Дописати коментар