Ізольда каже, що я неактивна, що я не хочу пробивати собі дорогу, що не цікавлюся успішністю свого майбутнього, що нецілеспрямована. Не заперечую, тому що все це є: я не вмію приклеювати до себе піпел, не володію мистецтвом жанглювання флюїдами, я, можна сказати, навіть не дуже комунікабельна, але я відчуваю людей, відчуваю їхнє ставлення до мене. Якщо людина байдужа до твоєї персони, її начхати на твої таланти, здібності, потенціали, взагалі її все одно на тебе, то якого біса нав'язуватися? Не звикла просити, в цьому, мабуть, і є моя помилка. Краще я двісті разів сама допоможу, ніж попрошу в когось допомоги. Самореклама? "Подивіться я така гарна, розумна, красива!" Не моя фішка. Чому людина має розкидатися про себе пустими словами? Хай за неї говорять вчинки. Я така, яка я є, а не така, якою хочу бути - і хай це буде неправильно. Мене дратує, що все в цьому світі базується на зв'язках, які я не можу своєю кволою комунікацією налагодити. Для Ізольди все дуже легко, але ж це далеко не так. Ніхто не знає, як це бути мною. Я не давлю на жалість, просто усе це не дуже просто...Ех...я хочу чогось солодкого.
Немає коментарів:
Дописати коментар