Після перегляду фільму "Реквієм за мрією" розумієш, що життя - це черево, в якому в'яло клубочаться мрії, що отруюють мозок ілюзією. Життя - це життя. Хепі енд буває тільки в казках. Мрії - це феєричне очікування, а ми знаємо, куди воно веде. Треба не мріяти, а ставити цілі, так хоча б совість в безпеці...
Набридло вже спостерігати за чужими життями! Все крапка. Хай собі живуть у гарних будиночках, смакують дорогим вином і блискотять гламуром чи ваніллю. Досить вже старждати "боваризмом". Хіба не класно насолодливо ковтати поглядом крапкове небо, яке найбільше пасує до сірого кольору нельвівської бруківки? Хіба не чудово йти пішки і прислухатися до розірваних рухом фраз перехожих? Хіба не легше бути просто собою на противагу усім! Ех, так оптимістично, що аж тошно!
Немає коментарів:
Дописати коментар