Ною:

Ар...Що я роблю? Витрачаю свій час на зовсім незрозумілі речі?  Читаю непотрібні книги, щоб отримати папірець, який допоможе мені десь реалізуватися. Десь. Одразу скажу, що перспектива сидіти на одному місці  не для мене. Вважаю, що робота до років сорока повинна бути різноплановою, насиченою враженнями, людьми, подіями. Моя мама каже, що я не можу нагріти собі місця. Але ж я не винна, що мені все так швидко набридає. Я хочу нових відчуттів, пейзажів, запахів, нових людей, нових мрій. Хочу! А де взяти? До чого не берусь, усе розчаровує. Ну нічого не виправдовується в моїх очах. Усе якесь фальшиве, штучне. Отак п'єш каву з людиною, а поговорити немає про що. Заїзджені фрази,  теми. Мовчанка, що напружує. Я не можу бути цікавою, бо нічого і нікого не бачу. Сиджу і читаю непотрібні книги. А коли  не сиджу і не читаю, а ходжу і розмовляю, то відчуваю себе зайвою. Адже це так! Я знаю! А ще інколи при хорошому настрої перетравлюю прицвілі мрії. 

13/11/2010