Мрія Зі

Його ще в дитинстві шкребла за потилицю думка: який на смак сніг. Ще тоді зима заворожувала його, але Зі так і не наважився познайомитися із нею ближче... Він прокинувся... Через стінку почув бій курантів. "Мабуть, вже новий рік" - подумалося Зі. Дивак ніколи його не святкував, бо вважав це дійство надто пафосним. Не вмикаючи світла, Зі пішов їсти. Він любив їжу, навіть більше за життя. Зі був переконаний, що поскільки страви умиротворюють наші фізичні потреби, тобто таким чином загоюють тваринні елементи поведінки, отже це позитивна річ. Життя для нього було словом бридезним, бо асоціювалося із смертю. За вікном зашкварчали феєрверки. Зі дивився із насмішкою. " Яка це все нудна показуха. Люди навмисне вигадали ці салютики, щоб  не заснути на Новий рік..." Він відкрив вікно, у кімнату увірвався пригорілий морозний вітер, Зі заплющив очі. Йому уявлявся сніг. Усе життя Зі хотів його скуштувати, але все боявся... Він був дуже самотнім, але це його не лякало: адаптація творить чудеса. Дивак нагнувся і побачив унизу мерехтіння бенгальських вогників... Вони розмовляли, сміялися, пригали...Раптом Зі заплакав... Він сам здивувася цьому, але не стримував себе... Маленька сніжинка упала на його сухі уста. Зі стало приємно. Раптом він підірвався, немов ужалений, і стрімголов вибіг із темної квартирки... На дворі було так багато снігу, що Зі  злякався... Бенгельські вогники здивовано покосилися на великого чоловіка в піжамі. Коли Зі присів на сніг і почав його нещадно їсти, вогники від бурхливого подиху здивування ефемерно погасли... Завмерли феєрверки, погасли неонові вогні, припинили танцювати своє ніжне арабеско сніжинки - усі спостерігали, як збувається мрія...

P.S. Мої любі, вітаю УСІХ із Новим роком Білого тигра! Бажаю сили, наснаги, успіхів, світлих почуттів і звичайно збуття мрій!

31.12.2009