неділя, 24 квітня 2011 р.

Амелі, Одрі та Я

Є фільми, суть яких розумієш після кількох переглядів. Основна ідея в них закрита  емоційними враженнями. Її потрібно шукати у незначних епізодах і складати пазлами у висновки.

     Про цей фільм говорять вже дев'ять років. Напевно, його скоро віднесуть до класики. І це буде правильним рішенням. Я кажу про "Амелі". Надзвичайна стрічка! Це щось подібне до ідеалізованої казки для дорослих, де немає місця стандартам. Це світ, де деталі збільшуються і набувають відповідального значення символів. Гіперболізація фактів дозволяє викрити смішну сутність загальноприйнятих речей. А яка музика пронизує вишуканим лейтмотивом увесь фільм! Ян Тірсен потрудився тут на славу!

     Взагалі-то стрічка спочатку мені здалася нудною. Через певний проміжок часу  подивилася її вдруге, переконавшись, що я таки погарячкувала. Справжня любов до неї прокинулася зовсім недавно, коли мені сказали, що я схожа на Одрі Тоту ( ну це звичайно перебільшення :) На третій раз перегляду я повністю поглинулась у надзвичайний французький ліризм з його ексцентричною філософією.

     Ну і звичайно Амелі Пулен ніколи  не постала перед нами такою, коли б не було Одрі Тоту. Ця акторка справді талановита і різностороння. Мені подобається її стиль, поведінка  і очі... такі велетенські, як у котика зі "Шрека"... 

     Дуже хотіла показати для тих, хто не бачив, якою милою була Одрі на пробах на роль Амелі, але ніяк не можу вставити відео, тому ось посилання: http://www.youtube.com/watch?v=RK_4E9M7McY

12.07.2010

Немає коментарів: