Мій годинник зламали ліліпути, і тепер я не орієнтуюся в часі...
Люди змінювали маршрути, а я стояв у спогляданні. Коли вітер заплутував холодні щупальця у моєму довгому волоссі, я згадував її тверде тіло, конуси кісток, мокрий язик. Я трусився і згадував. Я вислуховував лицемірні зізнання, пив теплу чашку і робив серйозне обличчя. Під серенади сердечних побрехеньок короткозорі очі розглядали повислі руки перехожих. Руки зливалися із асфальтом. Люди зникали під вигаданими образами. А я шукав ліліпутів, які так паскудно зламали мій улюблений годинник. Книги нагадували мені про обов'язок, велети - про можливості, а вітер - про конуси. Усі щось хотіли від безчасного мене.
Минав час, але поза свідомістю. Так прийшла старість. Я її непомітив, бо ліліпути зробили мені прикрість. Якось приснилася вона, вигадка молодості, і я вирішив купити новий годинник...на зло тим ліліпутам. Я поставив його на запилені книги і зрозумів, що маленькі чоловічки ні в чому не винні. Усе я...
08.10.2010
Люди змінювали маршрути, а я стояв у спогляданні. Коли вітер заплутував холодні щупальця у моєму довгому волоссі, я згадував її тверде тіло, конуси кісток, мокрий язик. Я трусився і згадував. Я вислуховував лицемірні зізнання, пив теплу чашку і робив серйозне обличчя. Під серенади сердечних побрехеньок короткозорі очі розглядали повислі руки перехожих. Руки зливалися із асфальтом. Люди зникали під вигаданими образами. А я шукав ліліпутів, які так паскудно зламали мій улюблений годинник. Книги нагадували мені про обов'язок, велети - про можливості, а вітер - про конуси. Усі щось хотіли від безчасного мене.
Минав час, але поза свідомістю. Так прийшла старість. Я її непомітив, бо ліліпути зробили мені прикрість. Якось приснилася вона, вигадка молодості, і я вирішив купити новий годинник...на зло тим ліліпутам. Я поставив його на запилені книги і зрозумів, що маленькі чоловічки ні в чому не винні. Усе я...
08.10.2010
Немає коментарів:
Дописати коментар