Карма віри

Вона взяла своїми тонкими мармуровими пальчиками подаровану річ. Кумедний бантик, кольорова обгортка – це було так гарно. Десь в глибині серця жінка бажала побачити хоч разочок цього чоловіка, який зважився на такий крок. Нещасна уявляла його обличчя, голос... «Цікаво, можливо, під час служби ми зустрічалися з ним. Шкода, що я не можу цього знати!» - потайки від самої себе думала вона.

Стіни старого костелу дихали великою урочистістю, орган нетерпляче чекав поки важка рука хлопчика-музиканта доторкнеться до нього. Монахиня із запакованою коробочкою цукерок у руках стояла біля розп’яття.  Ісус суворо дивився на жінку. Він знав те , що монахиня не хотіла собі казати. Можливо, тому сьогодні його погляд був таким суворим.

Жінка поставила подарунок на лаву і почала молитися. Храм був ще пустий, тому її молитви з якоюсь чарівною мелодикою розпорошувалися в повітрі. В її проханні до Бога почулося слово «мама». Жінка так її любила! Вона не хотіла чинити їй болю, але так склалася доля, так захотів Всевишній. Вона стала монахинею…

Почалася служба. Люди умиротворено слухали янгольський спів молодих монахинь. Її голос вирізнявся найбільше. Вона взагалі відрізнялася від усіх: довга чорна монастирська "форма" не могла приховати її краси і тонкості. Жінка була царицею, пригноблена вірою. Та зрештою це був її вибір, її шлях до гармонії.

Чоловік продовжував милуватися нею. Це був гріх , але у костел він ішов лише для того, щоб почути її голос і відчути її присутність. Це було якесь духовне кохання. Сьогодні від передав монахині маленьку коробочку цукерок. « Я був би найщасливішою людиною, - думав він, - якби вона з’їла  хоча  б малесенький шматочок цукерки.» Після служби чоловік пішов у кондитерський магазин, щоб купити їй новий подарунок…

Наступного дня чоловік підійшов до хлопчика, що служив у костелі, для того, щоб той знову передав солодощі. Але малий похитав голівкою і ґречно мовив:

- Монахиню, якій ви подарували цукерки, сьогодні перевели в інший монастир. Вона провинилася. Не можна слугам Бога приймати подарунків… А солодощі таки справді смачні. Вона мені їх віддала перед тим, як поїхати.

25.09.09