От, здається,і прийшла розв'язка.Не думала,що вона так швидко прийде...
Те , що повинно відбутися - неминуче. І це сталося... Прикро, я не знаю, що буде відбуватися далі, але айсберги терпіння почали танути. Хто зна, може, після цього настане великий потоп...
Я боялася цієї думки лише в першу хвилину розв'язки. Зараз ні. А чого мені тремтіти? Усе сказано, нічого не змінити. Я дощенту розбила потріскану вазу. Ну й нехай. Певно, так було потрібно.
Олімпія, Олімпія, ти ж сама себе виправдовуєш!
Ну та й що?!! Плаче моє недосяжне небо, плаче моє чуже місто, а я не плачу. Для чого? Плакати - це означає роздавати свої почуття скупому світу. Безкорисливість давно вже не в моді. Не правильно говорю? Дуже різко? А тільки так і потрібно, бо люди звикли розуміти лише себе.
...Чому ті,що справді заслуговують на щастя, залишаються з носом? Чому? Чому світ побудований на несправедливості. Мабуть, тому, що його такі будували, і такі розвалюють...
Я бігаю від велетенських цеглин, що падають. Руйнується моя надія... Я байдужо стою на розвалинах...
Те , що повинно відбутися - неминуче. І це сталося... Прикро, я не знаю, що буде відбуватися далі, але айсберги терпіння почали танути. Хто зна, може, після цього настане великий потоп...
Я боялася цієї думки лише в першу хвилину розв'язки. Зараз ні. А чого мені тремтіти? Усе сказано, нічого не змінити. Я дощенту розбила потріскану вазу. Ну й нехай. Певно, так було потрібно.
Ну та й що?!! Плаче моє недосяжне небо, плаче моє чуже місто, а я не плачу. Для чого? Плакати - це означає роздавати свої почуття скупому світу. Безкорисливість давно вже не в моді. Не правильно говорю? Дуже різко? А тільки так і потрібно, бо люди звикли розуміти лише себе.
...Чому ті,що справді заслуговують на щастя, залишаються з носом? Чому? Чому світ побудований на несправедливості. Мабуть, тому, що його такі будували, і такі розвалюють...
Я бігаю від велетенських цеглин, що падають. Руйнується моя надія... Я байдужо стою на розвалинах...
28.10.09
Немає коментарів:
Дописати коментар