...

Що робити, коли настає кульмінація? Коли руйнуються гори, і на їхньому місці одразу виростають безликі  і нудні рівнини?

Кульмінація - це дуже дивна частина у певному періоді нашого життя. Її можна відчути. Але яка з цього користь? Змінити щось практично неможливо. Я намагаюся перегортати сторінки  мого убогого творика назад, щоб хоча б щось змінити. Але мої  ж герої повстали проти мене і не дають себе переробити. Я у відчаї. А, може, відчай - це новий вид щастя? Я не знаю... Усе у моєму житті здається таким примітивним і таким недосконалим.

Я багатьом людям причиняю біль. Знаю...  Моя душа - чорно-білий хамелеон. Постійно змінює свій непривабливий колір. Коли я була маленькою, мама завжди мені купувала розмальовки. Я обожнювала цим займатися. У мене навіть непогано виходило. То чому ж зараз я не можу розфарбувати свою душу кольоровими фарбами?.. Я ні в що не вірю: ні в кохання, ні в радість, ні в дружбу, ні в мрію, ні в добрих людей. Невже, я стала духовним атеїстом?  Усе, що  прагнула багато років стало таким непотрібним, неважливим , недосяжним. І виникає питання: що робити далі?..

24.10.09