.....

Таке враження, що хтось увімкнув кнопку паузи, більше того спрямував її тільки на мене. Поза гранями  свідомості цвітуть дерева, векторуються люди, вітражуються хмари, а я ніби у стані якогось підсвідомого замороження. Тиждень для мене - це день, події якого хаотично посортовані міксером пам'яті. Крізь мене проходять чужі почуття, проблеми, я аналізую, коректно кидаю фрази. Вже навіть не пливу за течією, здається річка засохла, натякаючи, що можна рухатися самостійно, але я не вмію цього.

Сняться дивні сни, читаються книги, вигадуються ідеали. Життя проходить не так, як хочеться. Може, я і не ціную те, що маю, але я й не отримую те, що хочу. Опалення відключене, холодні руки і нігілізм на зубах. За останній час багато хто мене переконує, що круто бути іншою. Хм, це не круто, а важко. Звичайні у звичайному світі - господарі, а інші - гості. Бути гостем від самого народження, вибачте, якось некомфортно.