Хтось смиренно крутив у руках маленький піщаний годинник. Це річ була тонкої роботи. Напевно, самі ельфи малювали дивовижні візерунки на золотій його оправі, а єдинорог подарував чарівний пилок свого рога. Але так міг подумати лише короткозорий нещасливець, бо, добре глянувши, можна було переконатись, що малюсінькими білими піщинками були людські душі. Вони колихалися, але їхні рухи були рівні рухам атомів у твердій речовині. Кожної хвилини Владна Рука перевертала і крутила годинник, мов якусь іграшку. У цю хвилю душі стикалися і з мінізвуком розходилися, шаруділи, лаялись... Коли наставав спокій, вони посміхалися вигорілими аурами. А потім знову наставала циклічна метушня. Великі Очі з цікавістю позирали на іграшку. Коли золотий диск запливав у гараж неба, пилинки перетворювалися на зірки, яких малький ангел мов украв у неба і помістив, як метеликів, у восьмиподібну ізольовану банку. Тоді Владна Рука ставила годинник на низенький стіл з фігурними ніжками, а Великі Очі з тугою дивилися, як нечепурна Ніч квапливо смокче карамельку світла. Одного разу на піщаний годинник сів Блакитний Голуб. Владна Рука зробила різкий рух, щоб птах не подряпав цінність, але скляна річ, мов змія, вислизнула і розбилася...Душі вилетіли, стали зірками, а тоді посипалися на землю діамантовим дощем. З нього почали рости незвичайні плоди, які мали владні руки і великі очі. Так, друзі, зв'явилися ми!
11.07.09
Немає коментарів:
Дописати коментар