Ось і Вона. Я відчуваю запах її парфумів... Я знаю, що Вона вже дратівливо переступає через нас і зверхньо розмовляє із рудим тролейбусом... У калюжах відображаються зорі, але ми їх не бачимо, ми зосереджені на в'язкій воді, яка убого "валяється" на сухому асфальті... А Вона усе бачить, уважна, напевно... Я вдивляюся в обличчя незнайомців і незнайомок, вони ще не знають про її прихід, бо дають вранішньому холоду цілувати засмаглі тіла... Я люблю незнайомих людей, бо вони усі ще "запаковані", і не видно начинку їхньої сутності... А Вона їх ненавидить. Їй на всіх наплювати. " Don't Worry, Be Happy" - чую її безглуздий спів. Вона неперевершена гедоністка, як Оскар Уальд чи Анакреонт. Насолоджується стражданням смертних... Усі, вважає рудоволоса гедоністка, нещасні. Навіть щасливі є безглуздо ображеними, бо жити - це означає коритися правилам. Отож, усі ми раби, що служимо для згладження карми. Вона це знає, а ми ні. Ми знаємо лише нічого... Знаєте: що таке тінь? Це душа наша. У неї її немає. Вона просто запрограмована, так званий природній робот. Я торкаюся її сухого волосся. Бац... А це ледь золотистий листочок... Сумно, бо істина була такою близькою...
11.09.09
Немає коментарів:
Дописати коментар