Дивно, що людина сама по собі невеликих розмірів, а скільки почуттів у неї влазить. Інколи навіть шкода, що у свій компактний багаж ми запихаємо багато непотрібного. Ну от, наприклад, лахи злості. Ви ніколи не помічали, як з'являється це негативне почуття?
  Коли я злюсь, то мені здається , ніби хтось ляскає батогом мене ізсередини. Лавини нестримних емоцій киплять у мене в серці. Після бурхливого цунамі, я в більшості випадків збираю негативні відчуття провини. Скільки разів намагалася налагодити все дипломатично, але ,очевидно, я запальна, як іспанський перець. Нічого не можу з собою вдіяти.

 

" Як шкода, що Ви, люди, від малесенької іскорки зриваєтесь, мов атомні бомби. Своїми продуктами вибуху Ви порушуєте вселенську гармонію. Маленькі підлі атоми прогризають світлу ауру буття... морок... занепад... руїни...
  Я заливаюсь слізьми! Вони, мов кислотні дощі, роз'їдають моє тендітне тільце. Для чого було мене породжувати силою думки, коли Вам все одно начхати на мене???"

22.06.09