Дні. Холодні години гвалтують сором'язливу амброзію теплих рук. Долоні сліпо шукають м'яких доторків, але скрізь лише мерехтливі тіні ідей. Коми стали прямою мовою, і тепер замість стандартної підрядності твого життя рябіють лапки, між якими три крапки. Відчайдушне кліпання посмішок викликає оскому міміки - застигле лицемірство.
Нарешті твої долоні щось нащупали. Тепле, м'яке. Швидко ти розумієш, що це гнилий овоч, перестигла блювотина замороженого літа.
Тіні ідей поширюють ілюзорну амброзію, яка насправді так смердить.
Ти горілиць лежиш у калюжі, прискіпливо пережовуєш камінці. Вони смачні! Твої руки все ще танцюють. "От бовдури!" - говорять, дивлячись на них, потріскані губи. А руки мовчать, бо не мають язика.
Нарешті ти зрозумів натяки своїх уст і відрізав руки. Вони плакали, а ти їв камінці і думав, що не все так погано: є ж ще ноги.
29/11/2010
Нарешті твої долоні щось нащупали. Тепле, м'яке. Швидко ти розумієш, що це гнилий овоч, перестигла блювотина замороженого літа.
Тіні ідей поширюють ілюзорну амброзію, яка насправді так смердить.
Ти горілиць лежиш у калюжі, прискіпливо пережовуєш камінці. Вони смачні! Твої руки все ще танцюють. "От бовдури!" - говорять, дивлячись на них, потріскані губи. А руки мовчать, бо не мають язика.
Нарешті ти зрозумів натяки своїх уст і відрізав руки. Вони плакали, а ти їв камінці і думав, що не все так погано: є ж ще ноги.
29/11/2010
Немає коментарів:
Дописати коментар