Коли я була маленькою, то дуже боялася залишатися наодинці. Мені завжди здавалося, що у кімнаті є хтось, що може мене образити. А ще страшенно тремтіла, коли починався серіал «Чи боїшся ти темряви?» Сама фонова мелодія цього фільму викликала у мене мурашки по тілі і я швиденько перемикала на інший канал. Зараз, коли я про це згадую, то у мене навпаки приємні відчуття. Згадка про дитинство завжди викликає у мене усмішку...
... Незвичайно, але, недолюблюючи темноту, я завжди була закохана у ніч. Ця любов не зникла і до сьогодні. Особливо мене зачаровує зоряне небо. Дивлячись на зірку, я мов бачу саму себе, бо сумні світила, як люди: бувають яскравими і тусклими, малесенькими і велетенським. Якщо хочете побачити мою душу, знайдіть найяскравішу маленьку зірочку...
28.07.09
Немає коментарів:
Дописати коментар