Практично усі люди колекціонують у папку своїх смаків щось улюблене: чи то книга, чи колір, пора року, виконавець, пісня, актор і таке інше. Це нормальні речі. Але от стало цікаво, чи багато індивідів виділяють для себе улюблені поезії? Вірші розмножуються силою думки швидко, як комахи. Їх так багато, що просто очі розбігаються. Переважно я, прочитавши будь-яку поезію, не запам'ятовую її зміст. Для мене головне відчуття, народженні в процесі читання, енергетика твору. Спираючись на це, у мене до цього часу не було улюбленої віршованої думки. Аж сьогодні зрозуміла, що вірш "Зимняя ночь" Б. Пастернака є тією яскравою зіркою, яка змушує відчувати кайф. Це дивно звучить, знаю, але слова поезії наповнені таким солодким змістом, що в одразу виникає апетит до розкриття його барвистої етикетки. А коли слухаю словесну цукерку у виконанні Носкова, то взагалі відчуваю надзвичайну гармонію і приємний спокій...уммм...мурашки по тілі...Люблю...
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Хоч я і патріотка українського перекладу, але в оригіналі ефект катарсису набагато ефективніший. Дивуюся, як автор зміг із звичайних слів зліпити таку атмосферу. Читаю...і ніби я є героїнею історії, ніби це мій черевичок, моя тінь, моя зима... Просто не розумію, чому звичайний вірш має такий великий вплив на мою свідомість. Це доволі дивно. Взагалі останнім часом я стала якась не така, надто сентиментальна. Чого б це?
18.09.2010
Немає коментарів:
Дописати коментар