24. 09. 11

Осінь. Закономірно
Коли нема про що писати, пишуть про осінь. Хоч все складається не так, як бажається, я люблю цю пору року. Бо коли стає погано, я можу заритися у споглядання за осінніми кольорами, постаттями і засмаглим листям, можу нюхати виноград, що пахне дитячими спогадами, гріти руки колінами, тікати від ранкових прохолод на клаптики сонця. Після розчарування настає мовчанка, а потім усе стає на свої місця. Так і буде, так і вже є. Осінню все складно, але красиво, а взимку краса перестає існувати...Знову замкнуте коло закономірностей.  Мені подобається слово miracle. А вам?