вівторок, 19 червня 2012 р.

16. 09. 11

Еволюції 

На тому тижні до мене впритул наблизилася депресія. З понеділка вона набирала все більших і більших обертів. Врятувала мене лише поїздка в Львів. Щоб хоч якось розрадити себе, я кожного дня писала свої емоції, які власне і перепишу сюди, щоб потім було колись з чого посміятися.


***
5 вересня

Бути частиною одноманіття. Розуміти, але не реагувати. Сидіти на місці, бо всі так роблять. Фемінізм, як самозахист. Байдужі стіни, байдужі спини, байдужий присмак повітря. Змиритися, щоб не псувати собі ж настрій. Набридли стандартне випучування погляду. Не дивитися в очі. Тільки прямо, проштрикаючи грані сьогоднішнього дня...

Відчуваю себе натягнутою струною. Отак доторкнулася до мене рука сподівання і не відпускає. Затримана в повітрі, в бездієвій прострації. Таке враження, що от-от лопну. Ей! Хтось може хоч якийсь рух зробити, я ж струна, від мене не залежить хід зовнішніх подій, а лише естетика їх результату. Чекати, звикнути. Натягнутим струнам також інколи добре.

***
6 вересня

Останні рештки тепла, а в закутках, в затертих сюжетах осінь. Промінь, струмінь, віра, зневіра, відстань, вершина. На одинці серед туманних постатей. Як мало на світі людей, яких я можу назвати своїми, з якими комфортно. Сумні сонети метеликів. Падають вогні, і хтось знову запалює нові. Хмариться. Треба з собою обов'язково серйозно поговорити.

***
7 вересня

Струна не витерпіла і порвалася, і полилися монотонні звуки тихого жалю, який ніхто не зрозуміє. Літаюча розтушованість неба і самотні гойдалки. На одній із них я, розірвана своїми ж  настирливими думками. Не хотіти нічого, бути в нікчемній статиці, дивитися з висоти на ржаві хребти дахів. Мохнатий кактус на чужому вікні. Різноманіття однакових ліній безлюддя. Світ не хоче мене сприймати, а я його натомість. Логічна розчарованість. Сумується, бо не радіється. Одна.

***
8 вересня

Попустило. Уже не має ніякої натхненної струни. Є я. Знову одноманітний гул занудного лепрекона про якісь там економічні відносити. Сонети закінчилися, вогні згасли. Усім дякую за увагу.

Немає коментарів: