07. 10. 11

Синій птах різнокольороваого дня

Важливіше те, що ми маємо, важливі ті люди, які турбуються про нас, які справді люблять і виявляють турботу, хоч гіперболізовану, але ЩИРУ. Знаю, що цими тривіальними словами не відкриваю нового материка, просто висловлююсь ДЛЯ СЕБЕ, це, так би мовити, самопереконання...

В осінніх числах жовтня поетика прозаїчно самодрукується на обламках крапкового неба. Усе надто просто, щоб бути складним. Ми дивні, бо ми люди. І не треба надавати великого значення потокові буднів. Усе робиться, як йому заманеться. Це не слабкодухість дієвості, це лише спостережливість. Хочете розсмішити долю, розкажіть їй про свої плани. Тому давайте будемо мовчати. Ок? Краще давайте насолоджуватися цією осінню, бо вона ПРЕКРАСНА!

Пускати бульбашки, які нагадують про приємне, милуватися феєрверковими деревами, фарбувати чорним олівцем гніздилища гусячих лапок, радіти розчаровуючись, пахнути минулим роком, сміятися теперішнім, їсти піцу, розмовляти з собою, милуватися колоритними пейзажами, рухатися. Максималізм врятує світ!

Коли сьогодні є дуже нестерпним, завтра буде смішним, а через рік ми плакатемо ностальгією за минувшим. Насолоджуйтеся можливістю наблизитися до синього птаха щастя! Начитавшись Метерлінка, я повірила, що все таки це невловиме щастя в пошуку, в нас самих, недалеко, зовсім трошки...