Коли руки грілися батареєю...

23. 12. 11

Ми не хочемо, щоб розуміли нашу квінтесенцію, бо безглуздо вимагати неможливого. Ми лише бажаємо щирої уваги. Лицемір'я, показна зацікавленість, пусте пишнослів'я - це так смішно...Книгарню, де приємно дихали книги, перенесли не зрозуміло куди...Куiтці не вистачає її космосу, я також сумую за його кавовим запахом і кольоровими кубиками...Нона знову ввімкнула кнопку "Я крута, а ви лохи"... Круть-Верть стала ближчою...Закінчується рік. Почнеться наступний. Чесно кажучи, не дуже хочу, щоб проходив цей рік, тому що він був гарним, не зважаючи ні на що. Мені шкода буде з ним розлучатися і адаптувати свою свідомість до такого розрекламованого числа 2012.

Пальчики між пальчиками. Чай з меліси, що має смак водорослів і ромашковий чай, що смакує шкарпетками. Один для хорошого настрою, другий - для поганого. Те, що має здатність починатися, коли заплющуєш очі. Життя у дрібничках...

Ви не задавали собі питання, чому все відбувається так, а не інакше? Поверхові ремарки виснаженого розуміння буттєвості. Затишок настає тоді, коли дорослішають очі, коли порівняння приводять до висновків. Зазвичай певні речі стають зрозумілими ще на початку їхнього знайомства з нами, але ми засліпелені новизною явища. Наші думки стають плоским фовізмом, кольоровою нелогічністю, але все проходить, і кутики уст закручено піднімаються в посмішці.

Я дійшла висновку, що є багато різновидів обіймів. Бувають м'які обійми, діряві, колючі, вологі, нещирі, кістляві, вимушені, рідні, смачні, пахучі... Хочеться в м'які обійми...Та, мабуть, ще рано. Воно й на краще...

Згадала, що в дитинстві у мене була своєрідна традиція: завжди в передноворічний період я починала читати книжечку "Подарунки Святого Миколая". Вже вивчила всі віршики напам'ять, знала фінал кожної казочки, вираз обличчя звірят та людей на кожному малюнку, але все одно захопливо гортала і дрібно жувала веселі літери історій. Це дуже якісна книжка. Найбільше мені пам'ятається казочка Лесі Вороніною "Знайомий сніговик" , де розповідається про дівчинку Олю і її Сніговичка. Коли читала, то завжди асоціювала себе з героїнею. Добра казочка. Так приємно стало, коли згадала про цей далекий відгомін минулого...Традиції...Потрібно створювати їх і передавати іншим. Це наша духовна основа. Традиції - це ми.