Ноель

29. 12. 11

Кришталеві ангели мовчки шепотіли скляним голосом молитви, які ти ніяк не могла почути, бо голосно плакала короткозорими посмішками. Пахло ялинкою і перевареною кавою. Наближалася північ. Задуха маленької кімнатки примусила відчинити вікно. Тіло відчуло морозність зимової ночі, воно затрусилося, забилося у рефлексивному відчаї, але підсвідомість насолодливо ковтала колючі молекули повітря. З чужих вікон чулися голоси. Вони солодко розбивалися на міріади звуків і сипалися разом зі сніжинками на долівку твого сприйняття. Ці голоси здалися тобі щасливими. Ти почала уявляти обличчя людей, що веселим гомоном наповнювали сусідні квартири. Уява метафорично конструювала образи: курносі блакитноокі жінки в легких сукенках, статечні короткобороді дідусі, обцяцьковані бабусі, скептичнолобі чоловіки, примружені від святкового сяйва навіжені діти. Натовп вигаданих облич нагадував про пустку, що утворилася після розчарувань. Ти закрила вікно. Вогні на ялинці плавилися у якомусь  незрозумілому сум'ятті. Кришталевий янголик покосив на тебе поблажливий погляд. Він, здавалося, єдиний зрозумів тебе. Ти нахилилася і посміхнулася йому. Свято скрипіло у вухах новорічними мелодіями, такими, які, проникаючи в кров, починають пульсувати незрозумілими надіями. Ти намагаєшся себе переконати, що нічого не станеться, бо дорослість вимагає адекватного ставлення до явищ, але не можеш, ейфорія казки швидко ковтає в своє затишне черево. Дарма, адже ти звикла до цієї закономірності. Закуталася в ковдру. Тепло. "Те-е-епло-о-о-о". Ти відмітила, що це слово має якийсь особливий смак. Смак смородини і м'яти. Тобі стало приємно. Янгол на ялинці знову кмітливо посміхнувся і ти вирішила, що неодмінно придбаєш в новому році песика, маленького, вухастого друга, який буде облизувати тебе своїм м'яким язиком. Ти уявила, як він засинатиме біля твоїх ніг і снідатиме з тобою швидкими ранками. Вам буде гарно разом. Крізь сон почула далекий бій курантів. Розчинялися слова внутрішнього голосу, попадали руїни вигаданих образів, темрява змішалася з холодним світлом. Сни...

- Хай їй насниться дощ з горбоносих метеликів!

- Ні, краще вже газовані зорі!

- Хай сніг на пружинках!

- Сонце в ополонці!

- Ні, їй насниться той, хто знає, що слова мають смак, - перебив суперечку кришатлевих янголиків, ангел, який тебе зрозумів.

У нелогічності сновидінь ти посміхалася, мабуть, таки ангел мав рацію...