20. 10. 11
Кілька днів тому в безкомпромісному холоді, у вижатій осені знайшла щось такееее! В гнилуватому запаху листя, в скручених від холоду постаттях з червоними носами, в вологому повітрі я відчула Різдвяний Дух. Того дня я знову посміхалася перехожим, і вони вважали мене за дурепу, мабуть.
А сьогодні бабине літо. Ледь помітні нитки коливаються в ефірі, шкварить морозною байдужістю сонце. Потік розуму, рухів, сподівань. Самовільний потік. Якщо хтось мовчить - це означає, що думає або не бажає говорити. Я, здається, знайшла застосування тому, з чим весь час борюся. Але час невблаганно котить свої хвилини по нерівній долівці життя. Ми жартуємо, щоб не мовчати, ми мовчимо, щоб подумати. Я хочу порушити мовчанку... Як?..
Немає коментарів:
Дописати коментар