Сплячка

25. 11. 11

Час знецінює цінності, забирає надії, гвалтує мрії, борозить обличчя і душу, наближає до кульмінацій і спадів, відкриває очі і закриває серце... Він - руки, ми - пластилін, а разом - дует творчої нетворчості. Поразки нанизуються одна на одну, але стержень не ламається, мабуть, все діло в холоді - задубів. Тим і краще.

Щастя буває двох видів - те, яке ми чекаємо, і те, яке не можна повернути. Парадоксальна аксіома нещасності людства. Зрештою будь-яка помилка - це доказ того, що ти намагався. Я намагаюся.

Життю враз стало в насолоду мене дражнити. Це навіть збоку виглядає смішно. 

Добре, що є люди, які зрозуміють і пригостять "невгамовними" пряниками, або люди, які на тебе чекають. Це, мабуть, головне!..

Прийшов сезон меленхолійної слячки (Ромашка допомогла знайти назву дивному стану. Дякую їй, бо не люблю, коли речі чи стани залишаються в безіменних простраціях).

Перфекціонізм.