Захочеш і будеш!

Кілька місяців тому потрібно було вивчити уривок з поеми "Незнаному воякові" Олега Ольжича. Пам'ятаю, як в тиху весняну ніч в маленькому своєму космосі я осмислювала ці надзвичайні слова, які дуже підбадьорювали мене тоді. Сьогодні знову чомусь згадався цей вірш. Він часто мені згадується в хвилини вибору і сумнівів. Це не просто собі поезія. Ні! В ній істина, яка допомагає повірити в себе. А віра у себе - то дуже важлива річ! Мабуть, слова поезії будуть моїм кредо...

Захочеш — і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.

І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.

Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам на сам
З своїм невблаганним сумлінням.

Холодна очей твоїх синя вода,
Що бачать гостріше і далі.
І навіть любов твоя буде тверда,
Як бронза, рубін і емалі.

Вона не зверне тебе в соняшний сад,
Де смокви і грона сочисті.
Ні кроку зі шляху, ні думки назад,
Ні хвилі даремне на місці!